Гессен Володимир Матвійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гессен Володимир Матвійович

ГЕ́ССЕН Володимир Матвійович (справж. – Вольф Мунішевич; 1868, Одеса – 01. 01. 1920, м. Іваново-Вознесенськ, нині м. Іваново, РФ) – правознавець, політичний діяч. Д-р права, проф. Закін. Новорос. ун-т в Одесі. Від 1896 – приват-доц. каф. поліц. права С.-Петербур. ун-ту; водночас викладав держ. право в Олександрів. військ.-юрид. академії, Олександрів. ліцеї, на Вищих жін. курсах; від 1910 – доц., згодом – проф. С.-Петербур. політех. ін-ту. Від 1919 – викл. Іваново-Вознесен. ун-ту. Брав участь у роботі Гаазької мирної конф. (1899). Чл. Конституц.-демократ. партії Росії (від 1905), входив до складу її ЦК. У 1907 обраний депутатом 2-ї Держ. думи Росії. Очолював ком-ти з реформування місц. судів і скасування військ.-польових судів. Брав участь у розробці осн. політ. документів із підготовки й скликання Установ. зборів. Після більшов. перевороту 1917 відійшов від актив. політ. діяльності. Один із засн. і видавець тижневика «Право» (С.-Петербург, 1898–1917). Досліджував проблеми філософії права; правової держави; міжнар., держ. і поліц. (адм.) права. Прихильник ідеї відродження природ. права як недоторканості свободи і прав особистості. Виходив із того, що життєздатна законодавча реформа повинна спиратися на широку критику позитив. права, а будь-якому сусп. прогресу завжди передує поворот до ідеалізму в методології. Найвищою формою правової держави вважав парламент. устрій на засадах послідов. демократизму.

Пр.: О значении Гаагской конференции // Журн. Мин-ва юстиции. 1900, март; Возрождение естественного права. С.-Петербург, 1902; Вопросы местного самоуправления. С.-Петербург, 1904; Исключительное положение. С.-Петербург, 1908; Подданство, его установление и прекращение. Т. 1. С.-Петербург, 1909; Основы конституционного права. Ч. 1–2. Петроград, 1917–18.

Літ.: Нарский И. Гессен В. М. // Полит. партии в России. Кон. ХІХ – первая треть ХХ в. Москва, 1996; Максимов С. І. Гессен Володимир Матвійович // Держ. політ. та громад. діячі України. Кн. 1. К., 2002.

С. І. Максимов

Стаття оновлена: 2006