Геттуєв Максим Ісмаїлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Геттуєв Максим Ісмаїлович

ГЕ́ТТУЄВ Максим Ісмаїлович (Гыттыуланы Магомет; 25. 10(07. 11). 1916, аул Гунделен, нині Кабардино-Балкарія, РФ – 17. 09. 1985, м. Нальчик, Кабардино-Балкарія, РФ) – балкарський письменник, перекладач, державний і громадський діяч. Нар. поет Кабардино-Балкарії. Учасник 2-ї світ. війни. Разом з ін. балкарами був депортов. з рідного краю. Закін. пед. ін-т у м. Ленінабад (нині Худжанд, Таджикистан, 1955). Від 1967 був головою Президії ВР Кабардино-Балкарії. Кілька разів відвідував Україну. Літ. діяльність розпочав у 2-й пол. 30-х рр. Автор зб. віршів і поем «Тюбешиуле» («Зустрічі», 1961), «Космонафтла» («Космонавти», 1964), «Жыйырманчы ёмюр» («Двадцяте століття», 1971), «Атламла» («Кроки», 1976), «Ант» («Клятва», 1985); кн. оповідань, нарисів і повістей «Джюрекле бла алтын къолла» («Серця і руки золоті», 1965); роману у віршах «Минги бауну къатында» («Поряд з Ельбрусом», 1979) та ін. Писав також для дітей. У творчості Г. звучать переважно громадян. мотиви: любов до рідного краю, велич народу у роки 2-ї світ. війни, краса і мудрість нар. традицій, повага до культури ін. народів. У поет. спадщині Г. є зразки медитатив. та інтим. лірики. Низку віршів присвятив Україні: «Шуёхланы жюреклери» («Серця друзів»), «Жаш гвардиячыла» («Молодогвардійці»), «Гыржын-туз» («Хліб-сіль»), «Бюгюлмеулюк» («Незламність»), «Винницачъа» («Вінниці») та ін. Вивчав і популяризував творчість представників укр. класич. літ-ри, зокрема М. Коцюбинського. Здійснив переклад низки творів Т. Шевченка, Н. Гнатюк, А. Бортняка, Г. Усача. Укр. мовою окремі поезії Г. переклали В. Коломієць, Д. Чередниченко, М. Стрельбицький, В. Лагода, А. Бортняк, П. Сліпчук, І. Глинський, С. Савків, В. Лазаренко.

Б. В. Хоменко

Стаття оновлена: 2006