Гетьман Олександр Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гетьман Олександр Іванович

ГЕ́ТЬМАН Олександр Іванович (псевд.: О. Яворенко, О. Галюк, О. Білоконь, О. Халпакли, О. Галін, О. Істомін, О. Руденко, Г. Олексієнко; 23. 09. 1937, с. Лапинка Нікопол. р-ну Дніпроп. обл. – 26. 05. 1995, Київ, похов. у с. Малий Чернятин Калинів. р-ну Вінн. обл.) – журналіст, сценарист, громадський діяч. Чл. НСЖУ (1994). Закін. Київ. ун-т (1966). Від 1959 працював у ред. рай. газет на Вінниччині; 1966–70 – співроб. обл. г. «Комсомольське плем’я». За популяризацію укр. самвидаву та агітац. діяльність зазнав політ. репресій. 1970 звільнений з роботи «за дії, несумісні зі званням рад. журналіста» та «укр. бурж. націоналізм». У Києві працював на різних роботах, зокрема 1972–78 – позаштат. кор. г. «Новини кіноекрану», 1990–95 – заст. гол. ред. ж. «Наш дім». Друкувався від 1956: статті, рецензії, нариси («Остання ніч Сави Чалого», «Вогонь з Холодного Яру», «Брацлавські полонянки»; усі – г. «Комсомольське плем’я»); писав кіносценарії. Творчій манері Г.-сценариста, публіциста властиві: поетичність, дотепність, лаконічність у зображенні масштаб. подій, використання докум. джерел, етногр. та побут. деталей. На студії «Укртелефільм» за його сценаріями знято низку докум. фільмів, зокрема «Яблуко розбрату» (1987, реж. А. Савченко), «Замовчаний генерал» (1991, реж. О. Мажуга). Чл. Всеукр. т-ва політ. в’язнів і репресованих (1993). Вінн. орг-цією НСЖУ 1996 засн. премію ім. Г.

Літ.: [Сторінка, присвячена пам’яті О. Гетьмана] // Пд. Буг. 1996, трав.-черв.; Страшний В. Дорога до Олександра Гетьмана // Вінниччина. 1997, 24 трав.; Лазаренко В. І. Його справу контролював Петро Шелест. Особисто // Новини Вінниччини. 1997, 19 верес.

В. І. Лазаренко

Стаття оновлена: 2006