Гешелін Олександр Ісакович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гешелін Олександр Ісакович

ГЕШЕ́ЛІН Олександр Ісакович (25. 08 (06. 09). 1882, Одеса – 06. 09. 1962, там само) – лікар-оториноларинголог. Син Ісака, батько Сергія Гешеліних. Д-р медицини (1911), проф. (1922). Закін. Новорос. ун-т в Одесі (1906). Працював лікарем в Одесі та Москві; в Ін-ті удосконалення лікарів та Психоневрол. ін-ті в Петрограді (нині С.-Петербург, 1910–18); відтоді – в Одес. мед. ін-ті: зав. каф. оториноларингології (1922–41, 1944–52). Під час 2-ї світ. війни – військ. лікар, зав. каф. хвороб вуха, горла, носа Ставроп. мед. ін-ту (РФ). Вперше описав рак середнього вуха і агранулоцитарну ангіну. Автор монографії «Тонзиллярные заболевания» (О., 1936); розділів у посібниках «Болезни уха, горла, носа» (К., 1941), «Болезни носа и околоносовых пазух» (1949), «Хирургические болезни глотки, гортани и пищевода» (1954, обидва – Москва).

Літ.: Зарицкий Л. А., Гаршин М. И. Профессор Александр Исаакович Гешелин (К 80-летию со дня рожд.) // Вест. оториноларингологии. 1962. № 5; Золотарев А. Е. Династия Гешелиных-медиков. О., 2003; Биогр. словарь профессоров ОМУ.

А. Є. Золотарьов

Стаття оновлена: 2006