Краснопілля

КРАСНОПІ́ЛЛЯ — селище міського типу Сумської області, райцентр. Краснопіл. селищ. раді під­порядк. села Ми­­хайлівка, Новодмитрівка, Таратутине та с-ще Михайлівське. Знаходиться при впадін­ні річок Закоби­л­ля і Тонка в Сироватку (притока Псла, бас. Дніпра), за 40 км від обл. центру. Площа 10,5 км² . Насел. 8935 осіб (2001, складає 94,4 % до 1989), пере­важно укра­­їнці. Залізнична станція. Виникне­н­ня К. повʼязане зі споруд­жен­ням Бєлгород. оборон. лінії для захисту пд. кордонів Рос. держави від нападів крим. татар і ногайців, зокрема зі зведе­н­ням 1640–45 під керівництвом полковника І. Краснопільського фортеці. На поч. 1650-х рр. побл. неї осе­­лилася значна кількість селян і козаків з під­контрол. Польщі укр. територій. Від кін. 1650-х рр. К. — сотен­не містечко Сум. слобід. полку. 1673 в укріплен­ні мешкало 1136 осіб. К. неодноразово за­знавало нападів татар, зокре­­ма 1659, 1663 і 1668. У 1-й чв. 18 ст. містечко втратило своє оборон­не значе­н­ня унаслідок пере­несе­н­ня кордонів Рос. держави на Пд. Від 1765 — військ. слобода Миропіл. комісарства Сум. провінції, від 1780 — Охтир. пов. Харків. намісництва, від 1796 — волос. центр Слобід.-Укр., від 1835 — Харків. губ. Від поч. 18 ст. — один із центрів кахел. виробництва. У цей період про­­водилося 3 щоріч. ярмарки, дві­­чі на тиждень збиралися базари. 1732 діяли 3, 1857 — 2 школи. 1886 мешкало 5656, 1913 — 7486 осіб. На поч. 20 ст. прокладено залізницю. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1932 — у скла­­ді Харків., від 1939 — Сум. обл. 1926 у К. з навколиш. насел. пунк­­тами (згодом були при­єд­нані) мешкало 10 183 особи. Красно­­пільці чинили опір проведен­ню насильниц. колективізації. На­прикінці березня 1930 вони під­няли пов­ста­н­ня, яке згодом було придушене. Пізніше 45 селян. госп-в роз­куркулено, а 8 сімей найзаможніших селян пере­селено за межі України. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від 15 жовтня 1941 до 8 серпня 1943 з пере­рвами — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вбили 63, вивезли на примус. роботи до Німеч­чини 228 краснопільців. 11 лютого 1943 К. на деякий час захопили партизани зʼ­єд­на­н­ня М. Наумова. 23 лютого 1943 у село вві­йшли рад. війська, однак 18 березня того ж року під на­­тиском пере­важаючих сил про­­тивника змушені були ві­ді­йти. Через К. проходила лінія фронту. Під час визволе­н­ня села загинуло 308 рад. воїнів. 1475 краснопільців воювало на фронтах 2-ї світової війни. Від 1956 — смт. 1941 мешкало бл. 6,8 тис., 1959 — 9,9 тис., 1970 — 9 тис., 1979 — 9,2 тис. осіб. У К. — 3 заг.-осв. шко­­ли, г-зія, ПТУ, 3 дитсадки; Па­­лац культури, 2 клуби, центр. рай. і дит. б-ки, муз. школа, Краснопільський крає­знавчий музей; центр. рай. лікарня, фельдшер.-акушер. пункт, СЕС; від­діл. 6-ти банків; готель. Виходить г. «Пере­мога». Реліг. громади: УПЦ МП, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів. Встановлено меморіал воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — фізик Л. Брижик, анатом Т. Капустіна, генетик, селек­ціонер М. Мигаль, літературо­­знавець Л. Ушкалов; художник О. Тарасенко; акторка Н. Реус; важко­атлет, громад. і спорт. діяч Л. Жаботинський, біатлоністки сестри Валентина та Віта Семеренко. Ред. рай. газе­ти працював письмен­ник, літературо­знавець З. Мороз; у художньо-керам. школі навч. пись­мен­ник Іван Багряний (І. Лозо­­вʼягін), у школі № 2 — лижник О. Уш­­ка­ленко.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю