Краснопілля - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Краснопілля

КРАСНОПІ́ЛЛЯ – селище міського типу Сумської області, райцентр. Краснопіл. селищ. раді підпорядк. села Ми­­хайлівка, Новодмитрівка, Таратутине та с-ще Михайлівське. Знаходиться при впадінні річок Закобилля і Тонка в Сироватку (притока Псла, бас. Дніпра), за 40 км від обл. центру. Пл. 10,5 км2 . Насел. 8935 осіб (2001, складає 94,4 % до 1989), переважно укра­­їнці. Залізнична станція. Виникнення К. пов’язане зі споруд­жен­ням Бєлгород. оборон. лінії для захисту пд. кордонів Рос. держави від нападів крим. татар і ногайців, зокрема зі зведенням 1640–45 під кер-вом полковника І. Краснопільського фортеці. На поч. 1650-х рр. побл. неї осе­­лилася значна кількість селян і козаків з підконтрол. Польщі укр. територій. Від кін. 1650-х рр. К. – сотенне м-ко Сум. слобід. полку. 1673 в укріпленні мешкало 1136 осіб. К. неодноразово зазнавало нападів татар, зокре­­ма 1659, 1663 і 1668. У 1-й чв. 18 ст. м-ко втратило своє оборонне значення унаслідок перенесення кордонів Рос. держави на Пд. Від 1765 – військ. слобода Миропіл. комісарства Сум. провінції, від 1780 – Охтир. пов. Харків. намісництва, від 1796 – волос. центр Слобід.-Укр., від 1835 – Харків. губ. Від поч. 18 ст. – один із центрів кахел. вироб-ва. У цей період про­­водилося 3 щоріч. ярмарки, дві­­чі на тиждень збиралися базари. 1732 діяли 3, 1857 – 2 школи. 1886 мешкало 5656, 1913 – 7486 осіб. На поч. 20 ст. прокладено залізницю. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1932 – у скла­­ді Харків., від 1939 – Сум. обл. 1926 у К. з навколиш. насел. пунк­­тами (згодом були приєднані) мешкало 10 183 особи. Красно­­пільці чинили опір проведенню насильниц. колективізації. Наприкінці березня 1930 вони підняли повстання, яке згодом було придушене. Пізніше 45 селян. госп-в розкуркулено, а 8 сімей найзаможніших селян переселено за межі України. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 15 жовтня 1941 до 8 серпня 1943 з перервами – під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вбили 63, вивезли на примус. роботи до Німеччини 228 краснопільців. 11 лютого 1943 К. на деякий час захопили партизани з’єднання М. Наумова. 23 лютого 1943 у село ввійшли рад. війська, однак 18 березня того ж року під на­­тиском переважаючих сил про­­тивника змушені були відійти. Через К. проходила лінія фронту. Під час визволення села загинуло 308 рад. воїнів. 1475 краснопільців воювало на фронтах 2-ї світ. війни. Від 1956 – смт. 1941 мешкало бл. 6,8 тис., 1959 – 9,9 тис., 1970 – 9 тис., 1979 – 9,2 тис. осіб. У К. – 3 заг.-осв. шко­­ли, г-зія, ПТУ, 3 дитсадки; Па­­лац культури, 2 клуби, центр. рай. і дит. б-ки, муз. школа, Краснопільський краєзнавчий музей; центр. рай. лікарня, фельдшер.-акушер. пункт, СЕС; відділ. 6-ти банків; готель. Виходить г. «Перемога». Реліг. громади: УПЦ МП, свідків Єгови, адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів. Встановлено меморіал воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни. Серед видат. уродженців – фізик Л. Брижик, анатом Т. Капустіна, генетик, селек­ціонер М. Мигаль, літературо­знавець Л. Ушкалов; художник О. Тарасенко; акторка Н. Реус; важкоатлет, громад. і спорт. діяч Л. Жаботинський, біатлоністки сестри Валентина та Віта Семеренко. Ред. рай. газе­ти працював письменник, літературознавець З. Мороз; у художньо-керам. школі навч. пись­менник Іван Багряний (І. Лозо­­в’ягін), у школі № 2 – лижник О. Уш­­ка­ленко.

Л. Д. Дідоренко

Стаття оновлена: 2014