Гирич Віктор Сергійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гирич Віктор Сергійович

ГИ́РИЧ Віктор Сергійович (23. 10. 1952, с. Руська Поляна Черкас. р-ну, нині Черкас. обл.) – режисер. Чоловік А. Гирич. Нар. арт. України (2009). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2001). Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1978; викл. В. Биковець). Відтоді працював реж. Київ. театру рос. драми ім. Лесі Українки. Від 1984 – у Київ. ТЮГу на Липках: від 1991 – гол. реж., худож. кер., від 1993 – дир.-худож. кер. Поставлені Г. вистави засвідчують намагання наблизитись до розкриття автор. задуму твору, надати йому актуал. звучання. Г. значно поглибив метод творення дит. вистави, збагатив жанр. підходи. Його театр розмовляє з глядачем з позиції інтелектуал. та філос. театру; вистави наповнені естет. та ігровою культурою. Г. – реж., якому притаманні фантазія, здатність до глибокого філос. узагальнення, прагнення глибоко розкрити автор. задум, осучаснивши та втіливши його в яскравій сценіч. формі. У виставі «Ярмарковий гармидер» І. та Я. Златопольських (2005) Г. виступає як послідовник театру Леся Курбаса.

Вистави: «Лісова пісня» Лесі Українки (1984; 2005), «Фатальна помилка» М. Рощина (1987), «Різдвяна ніч» М. Гоголя (1993), «Фіґаро» П.-О. Бомарше (1995), «Серце П’єро» С. Лелюх (1996), «Снігова королева» за Г.-К. Андерсеном, «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра (обидві – 2002), «Чайка» А. Чехова (2004).

Літ.: Коломієць Р. Браво Гиричу, який відтворив цей шалений день! // Київ. відомості. 1995, 25 жовт.; Чушко С. Божий дар спілкування з дітьми // Уряд. кур’єр. 1999, 4 груд.; Корнійчук В. Театр з аурою сонця. К., 2001.

Г. В. Конькова, Л. В. Будник

Стаття оновлена: 2016