Гирьовий спорт - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гирьовий спорт

ГИРЬОВИ́Й СПОРТ – вид спорту, де спортсмени піднімають гирі певної ваги на граничну кількість разів. Слово «гиря» запозичене з перс. мови (геран, герані – вага, важкий). Змагання проводять з гирями вагою 32, 24 або 16 кг, що мають стандартні розміри: висота 280 мм, діаметр корпусу 210 мм, діаметр держака 35 мм, довжина держака 115 мм. Регламент виконання вправ – 10 хв. Кам’яні брили, що ледь нагадували сучасні гирі, використовували для розвитку і демонстрації сили олімпійці Давньої Греції. У середні віки кам’яні гирі використовували тюркські і слов’ян. народи для покращення бойових якостей. Наступний етап еволюції Г. с. пов’язаний із розвитком торгівлі і появою металевих вагових гир. Найбільшого поширення вправи з гирями набули на тер. європ. частини Рос. імперії, упродовж віків вони були необхідним атрибутом нар. свят і стали частиною побут. культури. 1885 з ініціативи лікаря В. Краєвського у С.-Петербурзі створ. перший у Росії атлет. гурток, де значну увагу приділяли вправам з гирями. 1895 Є. Гарнич-Гарницький відкрив атлет. гурток у Києві, де займалися боротьбою, гімнастикою, вправами зі штангою і гирями. В СРСР Г. с. набув масового поширення. 1948 відбувся 1-й всесоюз. конкурс силачів, де взяли участь бл. 20 тис. осіб. Змагалися у підніманні 32 кг гирі однією рукою без урахування часу. Перемогу у конкурсі здобув чорномор. моряк А. Протопопов, піднявши гирю 1002 рази. 1962 в РФ затверджено перші правила, за якими змагалися у триборстві: жим гирі спочатку однією, потім другою рукою, поштовх двох гир від грудей, ривок гирі однією рукою. В Україні правила затверджено 1970, у 1985 прийнято всесоюз. правила змагань, організовано 1-й чемпіонат СРСР і затверджено звання «майстер спорту СРСР з гирьового спорту». За новими правилами змагання проводили у двоборстві: поштовх двох гир від грудей, ривок гирі спочатку однією, потім другою рукою; визначено 5 вагових категорій: до 60, 70, 80, 90 і понад 90 кг. Від 1986 проводять чемпіонати України з Г. с. з гирями вагою 32 кг. Міжнар. федерацію гирьового спорту утвор. 1992. Того ж року створ. Федерацію гирьового спорту України (у складі міжнародної – від 1995). Перший чемпіонат Європи з Г. с. відбувся 1992, світу – 1993, Кубок світу – 1994. Чемпіонати світу і Європи проводять у класич. двоборстві, Кубки світу – у поштовху за довгим циклом (поштовх одночасно двох гир від грудей з опусканням донизу після кожного виштовхування), від 1998 – чемпіонати світу за довгим циклом. Визначено 7 вагових категорій: до 60, 65, 70, 75, 80, 90 і понад 90 кг. Від 2003 проводять чемпіонати світу з Г. с. серед жінок, які змагаються у ривку гирі вагою 16 кг у вагових категоріях до 60, 70 і понад 70 кг. Від 1996 розігрують Кубок України у поштовху за довгим циклом, від 2000 – чемпіонати України в класич. двоборстві і поштовху за довгим циклом. Від 2001 проводять чемпіонати України серед жінок (перша чемпіонка – Т. Дорогій). 1997 Держкомспорт України затвердив звання «майстер спорту міжнародного класу». До 1998 у чемпіонатах світу брали участь тільки спортсмени країн СНД і Балтії. На 6-му чемпіонаті світу, що відбувся в Україні 1998 (м. Бориспіль Київ. обл.), вперше взяли участь спортсмени Греції, Йорданії і Палестини. Від 2002 Г. с. культивується в Угорщині, від 2003 – у Польщі, від 2004 – в Італії, Німеччині, США. Серед укр. спортсменів – чемпіони світу Р. Михальчук (1993–95, 1998, 2002–05), Ю. Петренко (1998), Ф. Фуглев (2003), В. Андрійчук (2004–05), О. Капець, В. Пронтенко, В. Бовкун (усі – 2005), призери чемпіонатів світу М. Ільїн (2-е м., 1998), О. Савченко (3-і м., 1993, 1995, 1998), С. Сахно (3-є м., 1998), С. Карпенко (2-е м., 2002), В. Олішевко (2-е м., 2002), А. Мартишко (3-є м., 2004), К. Ваніна (2-е м., 2004), чемпіон Європи (1992) і 3-раз. чемпіон СРСР В. Швидкий, 5-раз. чемпіон СРСР Ф. Усенко (1985–89). Збірна команда України 1995–2003 за рейтингом посідала 2-е м. (після команди Росії), а 2004 стала чемпіоном світу. 2000–05 збірну очолював десятираз. чемпіон України В. Андріяш. Найвищими досягненнями укр. спортсменів можна вважати поштовхи Ф. Усенка (вагова категорія до 80 кг), виконані на чемпіонаті СРСР 1989 – 149 разів за 10 хв., та ривки Ю. Петренка (до 75 кг) на чемпіонаті світу 1998 – по 110 разів кожною рукою. Від 1989 в Україні розвивається новий напрям Г. с. – композиційне жонглювання гирями – «Козацькі витівки».

Літ.: Драга В., Катко Д. Богатирі України. К., 1972; Архангородський З. Гирьовий спорт. К., 1980; Щербина Ю. Гирь восхитительный полет. К., 1998; Олешко В. Силові види спорту. К., 1999.

Ю. В. Щербина

Стаття оновлена: 2006