Краснопіль - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Краснопіль

КРАСНО́ПІЛЬ – село Чуднівського району Жи­­томирської області. Знаходить­ся за 80 км від обл. центру, за 30 км від райцентру та за 25 км від залізнич. ст. Чуднів-Волинський. Пл. 5,61 км2 . Насел. 1020 осіб (2001), переважно українці. Уперше згадується 1601 в акті Луцького міського суду як м-ко Остропіл. пов., яке спустошили татари 1593. Навколишні землі належали великому князю литовському Ґедиміну, згодом – Любарту. Дослідники припуска­ють, що в 14 ст. тут був замок. За часів князя К. Острозького К. славився торгівлею, рівнем екон. розвитку, мав 12 православ. церков. За Люблін. унією 1569 відійшов до Польщі. 1593 краснопільці брали участь у селян.-козац. повстанні, яке очолював К. Косинський. 1648 під час Визв. війни під проводом Б. Хмельницького побл. К. відбу­валися запеклі бої загонів М. Кри­­воноса з польс. військом. За Слободищен. трактатом 1660 м-ко повернуто Польщі. Після 2-го поділу Польщі 1793 – у скла­­ді Рос. імперії. Спочатку входило до Ізяслав. намісництва, від 1797 – до Волин. губ. М-ком три­­валий час володіла родина Сан­­ґушків. Бл. 1717 унаслідок розподілу їхніх маєтностей К. перейшов до Ґіжицьких. 1754 Б. Ґі­­жицький збудував костел св. ар­­хангела Михаїла (на поч. 20 ст. був відновлений на кошти родини Мазаракі, за ін. даними – Ґіжицьких і Замойських; у рад. період у ньому діяли млин, кузня та тракторна база; нині належить реліг. громаді РКЦ), напри­­кінці 18 ст. К. Ґіжицький – палац, арх-ра якого поєднувала венеціансько-готичні риси (мав багаті колекції картин, срібла, порцеляни; 1917 спалено). Згодом як посаг К. відійшов до родини Ос­­керків, 1880 його придбав В. Ма­­заракі. Наприкінці 19 – на поч. 20 ст. було 348 дворів, меш­кало 3240 осіб, діяли (окрім кос­­телу) 2 церкви, євр. молитов. дім, функціонувало початк. уч-ще. Під час воєн. дій 1918–20 влада неод­­норазово змінювалася. Жит. по­­терпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв – 626), зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до січня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світ. війни воювало 400 жит., з них 180 загинуло. Ни­­ні працюють ремонтно-мех. з-д, овочесховище. У К. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок куль­­тури, б-ка; дільнична лікарня. Діють також реліг. громади УПЦ МП, євангел. християн-баптистів. Встановлено пам’ятники К. Поліщуку, воїнам, які загинули під час 2-ї світ. війни, 2 па­м’ят. знаки жертвам голодомору. Серед видат. уродженців – історик О. Масний, економіст М. Поліщук; письменник К. Поліщук; Герой Рад. Союзу А. Ляденко.

О. В. Бистрицький

Стаття оновлена: 2014