Гідробіології інститут НАНУ - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гідробіології інститут НАНУ

ГІДРОБІОЛО́ГІЇ Інститут НАНУ – науково-дослідна установа, що досліджує проблеми гідробіології, зокрема у галузі гідроекологічного прогнозування наслідків антропо- і техногенного впливів на гідросферу. У структурі Ін-ту – 11 наук. відділів та лаб., Лютіз. (Київ. обл.) гідробіол. станція, Білоцерків. експерим. гідробіол. станція. Історія Ін-ту бере початок від часу заснування при Київ. т-ві любителів природи Дніпров. біол. станції (1909), першим дир. якої був М. Кеппен. 1920– 21 станцією завідував М. Холодний, деякий час тут працював В. Вернадський. 1921 станція увійшла до складу ВУАН, а 1934 була реорганіз. у Гідробіол. станцію ВУАН. 1940 на базі станції створ. Г. і. АН УРСР (сучасна назва від 1991). Від часу створення станції осн. напрямами її дослідж. були типол. та регіонал. особливості Дніпра і його заплав. водойм, закономірності живлення і росту риб, питання продуктив. та сан. гідробіології (Я. Ролл, М. Товбін). У 40-х рр. науковці Г. і. вивчали гідробіол. та іхтіол. проблеми, пов’язані з розвитком риб. госп-ва. Тоді ж розпочато комплексні дослідж. пониззя Дунаю та придунай. лиманів, проведено ценолог. аналіз пониззя Дунаю, Дніпра і Дністра (Ю. Марковський). Від 50-х рр. пріоритет. напрямом діяльності Ін-ту стало комплексне дослідж. Дніпра, пов’язане з розробленням проектів буд-ва Дніпров. каскаду ГЕС і водоймищ (Л. Зімбалевська, Г. Приймаченко, Я. Цееб), а також біології риб (М. Білий, К. Бугай, В. Владимиров, В. Жукинський, П. Сухойван). У 60-х рр. розвинуто вчення про формування гідрохім. режиму водоймищ рівнин. річок та розроблено основи наук. прогнозування гідрохім. режиму водоймищ. За цикл робіт з гідрохімії вод України колектив авторів під кер-вом О. Алмазова удостоєно Держ. премії УРСР у галузі н. і т. (1972). Тоді ж розпочато вивчення процесів біол. забруднення водойм і пошуки засобів упр. цими процесами; визначено причини й закономірності масового розвитку синьозелених водоростей у водоймищах Дніпров. каскаду; розроблено наук. підходи щодо проведення заходів зі зменшення негатив. наслідків «цвітіння» води, поліпшення її якості та сан.-біол. стану новоствор. водосховищ ГЕС (Л. Брагінський, Л. Сіренко, О. Топачевський, Я. Цееб). У 70-х рр. в Ін-ті сформувалися нові наук. напрями: водна токсикологія, радіоекологія внутр. водойм, екол. прогнозування при гідробудівництві. Значно розширилися дослідж. Дніпра та водойм Пн.-Зх. Причорномор’я, зокрема Дністра та укр. ділянки Дунаю. Найважливішим завданням Ін-ту було розроблення концептуал. підходів до екол. оцінки та прогнозу змін, пов’язаних з великомасштаб. гідротех. буд-вом на Дніпрі, Дністрі та ін. водних об’єктах. За цикл робіт з питань екол. оцінки впливу гідротех. буд-ва на водні об’єкти колектив співроб. Ін-ту під кер-вом В. Романенка удостоєно Держ. премії України в галузі н. і т. (1995). Розроблення концептуал. підходів до з’ясування закономірностей формування якості води в каналах, створ. на Дніпрі, стало основою для розвитку нового напряму гідроекології – управління водними екосистемами (О. Оксіюк, В. Тимченко). Нині важливе місце в наук. діяльності Ін-ту займають гідрохім. (П. Линник), токсикол. (О. Арсан) та радіоекол. (М. Кузьменко) дослідж. В останні роки набули розвитку екол.-фізіол. дослідж., пов’язані з вивченням механізмів адаптації водяних тварин до змін абіотич. факторів середовища (В. Романенко, В. Соломатіна, Ю. Крот). Ці дослідж. заклали фундам. основи біотехнол. напряму, пов’язаного з культивуванням гідробіонтів у регульов. системах водопідготовки з метою отримання біол. сировини та відновлення якості води. В Ін-ті працюють 1 акад. НАНУ, 16 д-рів н. На базі Ін-ту 1993 створ. Гідроекологічне товариство України. Від 1965 при Ін-ті видається «Гидробиологический журнал». Дир. – В. Романенко (від 1980).

В. М. Якушин

Стаття оновлена: 2006