Гідромеханіки Інститут НАНУ

ГІ­ДРОМЕХА́НІКИ Ін­ститут НАНУ — науково-дослідна установа, що ви­вчає про­блеми гі­дромеханіки. Засн. 1926 у Києві на базі каф. гідрогеології Київ. політех. ін­ституту як Ін­ститут водного господарства УСРР, від 1936 — під­порядк. АН УРСР, від 1938 — Ін­ститут гідрології АН УРСР, від 1944 — Ін­ститут гідрології та гідротехніки АН УРСР. Від 1964 — сучасна назва. У структурі Ін­ституту 12 наук. від­ділів, СКТБ, база екс­перим. дослідж. у с. Кийлів Борис­піл. р-ну Київ. обл. Основні напрями наук. досліджень: гі­дромеханіка рухомих обʼєктів, турбулент. течій, водних струменів; роз­робка нових методів аналізу та керува­н­ня гідродинаміч. процесами з метою створе­н­ня нових технологій в екології, медицині, видобутку корис. копалин; роз­робка та ефективне викори­ста­н­ня нових зразків водного транс­порту для викори­ста­н­ня шельфової зони; гідротехніка. Науковці Ін­ституту зʼясували нові особливості формува­н­ня турбулент. по­гранич. шару та виробили методи керува­н­ня процесами обтіка­н­ня тіл водою, що до­зволило сут­тєво зменшити силу опору; ви­вчили закономірності швидкіс. рухів тіл під водою та роз­робили способи організації руху, які до­зволили вперше в світі досягти швидкостей звуку у воді; на основі ви­вче­н­ня закономірностей течій під­зем. вод створили нові технології організації системи зрошува­н­ня та осуше­н­ня земель; створили компʼютеризов. комплекс для діагностики захворювань легень на основі роз­роблених фіз. і матем. моделей, що описують процеси руху повітр. потоків у дихал. тракті людини; роз­робили та впровадили рекомендації для ефектив. організації судноплавства на річках. В Ін­ституті працюють 234 спів­роб., серед них — 23 д-рів і 70 канд. наук. Серед ві­домих науковців — Є. Оп­поков, А. Огієвський, Г. Сухомел, Г. Логвинович, В. Грінченко, О. Олійник, О. Федоровський, Ю. Савченко, В. Нікішов. Ін­ститут видає між­ві­домчі зб. наук. праць «Гі­дромеханіка» та «Біо­ніка», ж. «Акустичний вісник» (від 1998) та «Прикладна гі­дромеханіка» (від 1999). Перший дир. — Є. Оп­поков (1926–28), у 1987-2020 — В. Грінченко, від 2020 — Г. Воропаєв.

Завантажити статтю