Гідронімія України - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гідронімія України

ГІДРОНІМІ́Я УКРАЇ́НИ – власні назви водних (природних та штучних) географічних об’єктів (морів, рік, ставків, боліт, джерел тощо). Гідроніми – найстабільніший шар лексики будь-якої мови, вони зберігають мовні релікти, відомості про природу краю, побут та світогляд людей. Напр., назва р. Рокач походить від геогр. терміну «рокач», що означає «дзюркотлива (річка)», який в живій мові вже втрачений; невеликі 2 річки в бас. Росі під назвою Бурчак, які виникли на означення швидкої течії, що викликає шум, з часом змінили цю властивість (обміліли); назви оз. Волосове (Вінн. обл.) та потоку Волосів (Івано-Фр. обл.) можна пов’язувати з іменем язичниц. бога Волоса тощо. Вивчення гідронімікону країни надзвичайно важливе для дослідж. з мовознавства, істор. географії, історії, етнології та ін. гуманітар. дисциплін. Гідроніми в Україні пов’яз. з багатьма мовами, що відображає міграц. рухи насел.; через вивчення назв водних об’єктів можна відновити присутність незафіксов. етносів на певних теренах. Деякі назви успадковані від мов народів, які раніше заселяли певні регіони України. Так, Чорне м. освоювалося нашими предками з давніх часів, проте його назва була запозичена від греків. Найдавніші літописи засвідчили назву моря Поньтъ, Понтьське море (від грец. Πόντος Εὕξεινος, у пізніших документах зустрічаються назви: новогрец. Μαύρη Θαλασσα, італ. Mar Nero, які стали основою появи переклад. назви Чорне м. Давнє заселення теренів відбувалося вздовж річок як життєво необхідних джерел. Це зумовило дуже раннє виникнення їх назв. Людська спільнота, розселена по великій річці або за умови наявності кількох водотоків, мала за необхідне їх називати. Найдавнішими є назви великих річок – Дніпра, Дунаю, Дністра. Назва р. Дунай, відома з літописів, походить від лат. Dânuvius, ця річка відома також під грец. назвою Ιστρος (у літописі – Истръ) фракій. походження. Назва р. Дніпро відома в грец. писем. джерелах від 6 ст. н. е. як Δάναπρις (найвірогідніше фракій. походження), у грец. історика Геродота вона називається Βοριστενης (V ст. до н. е.). У давньорус. літописах уперше назва згадується 1016 у формі Дьнѣпрь. Як залишок глибокої давнини гідронімікон України зберіг назви річок, які демонструють зв’язки з ін. індоєвроп. мовами й можуть кваліфікуватися як давні індоєвропеїзми (напр., річки Таль, Салиха, Поть тощо). Реконструкція походження таких назв (їх, звичайно, збереглося небагато) дозволяє уточнювати ареал розселення індоєвроп. племен в період перед виокремленням осібних слов’ян. прамов. Як дуже давні слова-гідроніми іноді змінюють свою форму й зовсім відходять від первісної.

На теренах України є також річки, назви яких сягають праслов’ян. мови (Ірпінь, Стир). Найбільше в Україні оз. Світязь (Волин. обл.) має давнє слов’ян. походження, його основа сягає праслов’ян. *vě-t- > вѣ-т- (означає «звивистий», «кривий»); ця назва, як припускають дослідники, пов’яз. із специф. рельєфом дна або характером берегової лінії озера. Малі водотоки (струмки, озера, джерела тощо) мають, як правило, новіші назви укр. походження (р. Жива, струмок Гнилуша в бас. Росі тощо).

В Україні є гідроніми неслов’ян. походження. Такі назви утворені або від іншомов. слів, або перенесені з ін. територій: р. Сквирка балтій. походження; р. Мокрий Кагарлик, Тарган тюрк. походження та ін.

Літ.: Стрижак О. С. Назви річок Полтавщини. К., 1963; Муромцев І. В. Словотвірні типи гідронімів (басейн Сіверського Дінця). К., 1966; Стрижак О. С. Назви річок Запоріжжя і Херсонщини. К., 1967; Трубачев О. Н. Названия рек Правобережной Украины. Москва, 1968; Корепанова А. П. Словотворчі типи гідронімів басейну нижньої Десни. К., 1969; Питання гідроніміки. К., 1971; Отін Є. С. Гідроніми Східної України. К.; Д., 1977; Масенко Л. Т. Гідронімія Східного Поділля. К., 1979; Словник гідронімів України. К., 1979; Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв’язках. К., 1981; Гідроніми Нижнього Подністров’я. О., 1981; Пура Я. О. Назви річок басейну Горині, Ствиги та Середнього Стиру. Л., 1984; Желєзняк І. М. Рось і етнолінгвістичні процеси Середньонаддніпрянського Правобережжя. К., 1987; Карпенко О. П. Назви річок Нижньої Правобережної Наддніпрянщини. К., 1989; Шульгач В. П. Гідронімія басейну Стиру. К., 1993; Лучик В. В. Автохтонні гідроніми Середнього Дніпро-Бузького межиріччя. Кр., 1996; Шульгач В. П. Праслов’янський гідронімний фонд (фрагмент реконструкції). К., 1998; Карпенко О. П. Гідронімікон Центрального Полісся. К., 2003.

І. М. Желєзняк

Стаття оновлена: 2006