Гідротерапія

Визначення і загальна характеристика

ГІДРОТЕРАПІ́Я (від гідро... і терапія) — лікувально-профілактичне зовнішнє за­стосува­н­ня прісних вод. Іноді Г. ро­зуміють у ширшому значен­ні, включаючи до неї також внутрішнє їх за­стосува­н­ня (вжива­н­ня холодної та теплої води з лікув. цілями, промива­н­ня і гі­дромасаж внутр. порожнин організму, парові інгаляції тощо), зовн. та внутр. викори­ста­н­ня мінерал. вод (питна та бальнеотерапія). За­стосува­н­ня елементів Г. ві­доме з давнiх часів. Пита­н­нями удосконале­н­ня її методів за­ймалися Гiп­пократ, Асклепіад та iн. В епоху середньовіч­чя роз­виток Г. припинився і від­новився лише в новий час у працях В. Присніца, Гана, Ортеля, Кнайп­па, Платена та ін. Ґрунтовні наук. дослідж. у цiй галузi здійснено пере­важно у 19– 20 ст. (С. Боткін, Б. Гржимайло, М. Мудров, О. Нікітін, Платісʼєр, Г. Йор­дан і E. Конраді, А. Киричинський, О. Обросов, В. Олефіренко, І. Оранський, О. Щербак та ін.). У 20 ст. в Німеч­чині, Франції, Італії, Болгарії, Польщі та ін. країнах засновано низку ін­ститутів з ви­вче­н­ня про­блем Г. В СРСР провід­ними наук. закладами з роз­робле­н­ня її методів були Центр. (Москва), Пʼятигор., Свердлов. (нині Єкатеринбург), Сочин. НДI курортологiї та фiзiотерапiї (усі — РФ), Всеукр. ін­ститут курортології та бальнеотерапії (нині Укр. НДІ мед. реабілітації та курортології, Одеса). Нині в Українi дослідж. в цій галузі здійснюють також фахівці Укр. НДІ дит. курортології і фізіотерапії (м. Євпаторія) та Крим. респ. НДІ фіз. методів лікува­н­ня та мед. кліматології ім. І. Сеченова (м. Ялта, обидва — АР Крим).

Г. проводять у ви­гляді ванн, душів, вологих обгортань, обливань, обтирань, ком­пресів, процедур у басейнах і банях (сауна, парова баня). Для під­вище­н­ня ефективності дії прісної води до неї додають ароматичні та лікув. речовини. Фізіол. та лікув. дія Г. залежить від виду процедури і базується на терміч., мех. та хім. (при додаван­ні хім. речовин) по­дразне­н­нях рецепторів шкіри та слизових оболонок. Прохолодні та холодні водні процедури тонізують нерв. систему та мʼязи. Під їхнім впливом звужуються судини, активізується серц. діяльність, збільшується ударний та хвилин. обʼєм крові, знижується проникність тканин, по­глиблюється диха­н­ня, стимулюються механізми імун. захисту організму і термоадаптації. Такі процедури рекомендують також для загартовува­н­ня. Теплі водні процедури мають седатив. та протизапал. ефекти, знижують під­вищені артеріал. тиск та мʼязовий тонус, уповільнюють пульс та диха­н­ня, поліпшують периферич. плин крові. Їх використовують для лікува­н­ня хроніч. запал. захворювань, неврозів, гіпертензій різного походже­н­ня тощо. Гарячі водні процедури збуджують нерв. систему, активізують серц. діяльність і диха­н­ня, артеріал. тиск на початку процедури може під­вищуватися, згодом — знижується, більшою мірою роз­ширюються периферичні судини (гіперемія тканин) і покращується обмін речовин, під­вищуються проникність тканин та рівень потовиділе­н­ня, що зумовлює роз­смоктувал. та дезінтоксикац. ефекти. За­стосовують їх пере­важно при обмін. захворюва­н­нях, подолан­ні наслідків травм і захворюва­н­нях периферич. нерв. системи та органів опорно-рухового апарату і травної системи. Дія мех. фактора залежить від його сили: інтенсивніші процедури (роз­тира­н­ня, душі високого тиску) діють збуджуюче, посилюють периферич. крово- та лімфообіг, процедури малої інтенсивності (душі низького тиску, купа­н­ня, облива­н­ня) врівноважують нерв. процеси.

Обтира­н­ня — освіжаюча та тонізуюча процедура. За­звичай її проводять як ввідну до курсу Г., а також для лікува­н­ня людей з захворюва­н­нями нерв. системи та для загартовува­н­ня. Облива­н­ня (заг. та місцеве) залежно від температури діє заспокійливо чи тонізуюче. Його використовують при функціон. поруше­н­нях серц.-судин. та нерв. систем, а прохолодне — також з метою загартовува­н­ня. Вплив вологого обгорта­н­ня залежить від його тривалості. Перші 10–15 хв. воно діє тонізуюче, а на хворих з гарячкою — жаро­знижуюче, через 30– 40 хв. на­ступає заспокоє­н­ня, потім — потогін. ефект та посиле­н­ня обміну речовин. Прісні ванни залежно від температури і тривалості діють на організм збуджуюче, тонізуюче чи заспокійливо. Їх поділяють на заг., місцеві (ручні, ножні, сидячі, для облич­чя тощо) та спеціальні (для під­вод. душу-масажу, для витягува­н­ня хребта, для під­вод. кишк. промивань). Для тренува­н­ня механізмів терморегуляції організму і під­вище­н­ня його стійкості до мінливих умов довкі­л­ля використовують контрастні ванни. Вихрові та вібраційні ванни стимулюють крово- та лімфообіг, обмін речовин, знімають біль. Тривалість лікув. ванн коливається від 10 до 40 хв., на курс лікува­н­ня — в середньому від 10 до 20 процедур. Лікув. душі (дощовий, пиловий, струмин­ний, циркулярний, віяловий, ви­східний тощо) за­стосовують як тонізуючі (прохолодні та гарячі, високого тиску) та для врівноваже­н­ня нерв. процесів (теплі, низького тиску). Тривалість процедур у лікув. душах — від 3 до 15 хв. При купан­ні у басейні до заг. дії прохолодної водної процедури додається тренувальна дія подола­н­ня мех. опору середовища. Бані мають ефект гарячих водних процедур з посиленою терміч. дією на органи диха­н­ня.

Лiт.: Олефиренко В. Т. Водотеплолечение. Москва, 1986; Кенц В. В. Водолікува­н­ня // Основи курортології. К., 2003.

О. М. Ярош

Завантажити статтю