Гідротехніка

Визначення і загальна характеристика

ГІДРОТЕ́ХНІКА (від гідро… і техніка) — наука, що ви­вчає способи викори­ста­н­ня водних ресурсів та захисту від шкідливої дії вод за допомогою гідротехнічних споруд; роз­діл техніки. Як наука тісно повʼязана з гідрологією, гідрогеологією, гідравлікою і гідромеханікою, гідроенергетикою, а також з заг. інж.-буд. дисциплінами, зокрема будівельною механікою. Досягне­н­ня Г. сприяють без­пеці судноплавства; вирішен­ню питань викори­ста­н­ня гідравліч. енергії, під­веде­н­ня води для по­стача­н­ня насел. пунктів, пром. під­приємств, зроше­н­ня земель, від­веде­н­ня від­працьованих та стічних вод від насел. пунктів, пром. та гірничоруд. під­приємств, створе­н­ня необхідних умов для рибного господарства; захисту насел. пунктів, пром. під­приємств, обʼєктів транс­порту, с.-г. угідь тощо від шкідливої дії водної стихії. Г. роз­робляє методи регулюва­н­ня стоку, ерозій. дії потоків, викори­ста­н­ня під­зем. вод та регулюва­н­ня їхнього рівня; способи захисту берегів та прибереж. територій від роз­миву та затопле­н­ня, найбільш доцільного за­стосува­н­ня водних обʼєктів; теорію конструюва­н­ня гідротех. споруд, методи їхнього проектува­н­ня, будівництва й екс­плуатації. Г. як галузь техніки обʼ­єд­нує інж. пошуки і дослідже­н­ня природ. умов територій, на яких проектуються гідротех. споруди (гідрогеол. умови, рельєф, гідрол. режим), проектува­н­ня нових гідрол. режимів річок і водойм, створюваних у результаті будівництва гідротех. споруд, а також планува­н­ня споруд та інж. мереж водогосп. комплексу, їхнє будівництво та екс­плуатацію. Г. — одна з найдавніших галузей науки і техніки, оскільки ріки здавна використовували як шляхи сполуче­н­ня, на них будували греблі, водяні млини, мости та від­водили зрошувал. ка­нали і водогони. В Україні зародже­н­ня Г. також повʼязане з цими най­простішими гідротех. спорудами. Нині роз­різняють гідротех. споруди заг. (для затрима­н­ня та створе­н­ня пере­падів рівнів води, зокрема греблі та дамби, водозабірні, водо­скидні, регуляційні, водоводи) і спец. (для викори­ста­н­ня водної енергії, споруди водного транс­порту, для водопо­стача­н­ня та ка­налізації, для рибного господарства, гі­дромеліорат. комплекси) при­значе­н­ня. Їх класифікують також на річк., морські та озерні; наземні та під­земні; в разі потреби обʼ­єд­нують у гідровузли. Створе­н­ням морських тех. комплексів (порти, судноремонтні, суднобудівні заводи та ін. під­приємства морегосп. діяльності) за­ймається морська Г. Серед складових тех. комплексів моря — причали, огороджувал. споруди, берегоукріпле­н­ня, суднопід­йомні та суднобудівні споруди, шельфові та ін. обʼєкти, зведені у морі. Типи і кон­структивні виріше­н­ня морських гідротех. споруд залежать від природ. (геол., гідрол.) факторів, технол. (глибина, навантаже­н­ня), екол., екон. та ін. умов. Для викори­ста­н­ня гідравліч. енергії річок в Україні у 1930–50-х рр. проводилося масове будівництво малих та середніх ГЕС (див. Гідроелектростанція). Зрошувал. системи України за­ймають бл. 2,5 млн га. Серед них — найбільша в Європі Кахов., а також Інгулец., Краснознамʼян., Бортницька, Пн.-Рогачиц. та системи Пн.-Крим. ка­налу тощо. Більшість з них мають досконалу дренажну мережу. Функціонують осушувал. та осушувал.-зволожувал. системи дво­сторон­ньої дії, площа яких становить 3,3 млн га (Ірпін., Трубіз., Верх­ньо-Припʼят., Берегів., Латорицька та ін.). До великих гідротех. обʼєктів України належать ка­нали Сіверський Донець– Донбас, Дні­про–Донбас, Дні­про–Кривий Ріг тощо. Обʼєкти штуч. поповне­н­ня під­зем. вод діють у Чернівцях, Мукачевому та в Криму. Роз­витку Г. сприяла наук. діяльність М. Біляшівського, Л. Дятловицького, Й. Железняка, В. Мокляка, А. Огієвського, О. Олійника, Є. Оп­покова, Г. Павленка, М. Пивовара, Б. Пишкіна, Г. Проскури, І. Роз­овського, В. Смислова, Г. Сухомела, О. Угінчуса. Остан­нім часом перед Г. по­стали нові зав­да­н­ня, зумовлені посиле­н­ням антропоген. впливу на довкі­л­ля, широким за­стосува­н­ням нових хім. засобів у виробництві та побуті, зро­ста­н­ням обсягів стічних вод і за­брудне­н­ням ними річок та водойм, а також виснаже­н­ням запасів під­зем. вод унаслідок їхнього інтенсив. від­бору на водопо­стача­н­ня. Нині наук. дослідж. у галузі Г. проводять фахівці Ін­ституту гідротехніки і меліорації УААН (Київ), Нац. університету водного господарства та природокористува­н­ня (Рівне).

Літ.: Терпугов Н. В. Регуляцион­ные сооружения для малых и средних рек Украины. К., 1948; Пишкін Б. А. Гідротехнічні споруди. К., 1953; Його ж. Динамика берегов водохранилищ. К., 1973; Матвеев Е. С. Дне­провские гидроузлы. Москва, 1980; Мелиорация на Украине. К., 1985.

І. І. Калантиренко

Завантажити статтю