Волошин Михайло Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Волошин Михайло Іванович

ВОЛО́ШИН Михайло Іванович (05. 05. 1877, с. Ролів, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл. – 29. 07. 1943, Львів) – правознавець, громадсько-політичний діяч, хоровий диригент. Чл. ЦК Укр. нац. демократ. об’єднання (1925– 39). Навч. у Вищому муз. ін-ті у Львові (1903–04; кл. Г. Ясеницької), закін. юрид. ф-т Віден. ун-ту (1906). У 1913 відкрив адвокат. контору у Львові. Під час 1-ї світ. війни мобілізов. до австр. армії, згодом служив у лавах УСС. 1919 разом з ін. адвокатами заснував у Львові «Колегію оборонців», реорганіз. 1923 в Союз укр. адвокатів (1923–39 – його віце-президент). З приходом більшовиків 1939 емігрував до Кракова, де відкрив адвокат. контору. 1941 повернувся до Львова. Один з організаторів і президент (1941–43) Львів. палати адвокатів. В. займався також муз. діяльністю. Від 1898 брав участь у діяльності Львів. «Бояна» (1903–13 – диригент хору), від 1903 – Союзу співац. і муз. т-в (від 1908 – Муз. т-во ім. М. Лисенка). 1900–14 – організатор і учасник Шевченків. та ін. укр. концертів у Львові, Дрогобичі, Стрию, Кракові. Автор низки статей з питань муз. життя Галичини («Вищий музичний інститут у Львові», 1903; «Хор учнів академічної гімназії у Львові», 1907; «М. Менцинський в світлі німецької музичної критики», 1911; усі опубл. у г. «Діло»); рецензій на вистави Руського нар. театру у Львові, концерти Львів. «Бояна», виступи укр. співаків.

Літ.: Медведик П. Волошин Михайло // Укр. журналістика в іменах. Л., 1997. Вип. 4.

П. К. Медведик

Стаття оновлена: 2006