Волошина Лариса Костянтинівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Волошина Лариса Костянтинівна

ВОЛО́ШИНА Лариса Костянтинівна (12 (25). 04. 1906, с. Лютеньки, нині Зіньків. р-ну Полтав. обл. – 05. 04. 1975, Харків) – поетеса, журналістка. Чл. СПУ (1969). Закін. Кременчуц. пед. технікум (1925), навч. у Бердян. учит. ін-ті (1938–40) та Одес. пед. ін-ті. Учителювала, від 1934 – журналістка. Після повернення з евакуації працювала в ред. г. «Большевистское знамя» та «Чорноморська комуна» (1945–51). Друкувалася від 1927. Перша збірка нарисів і оповідань – «Світлі обрії» (О., 1950). Авторка поет. зб.: «Над Дніпром» (Х., 1960), «Райдуга» (К., 1964), «Зорі вечірні» (Х., 1966), «Щедрість» (Х., 1968), «Ластівки відлетіли» (Х., 1972), «Синє озеро неба» (Х., 1975). Посмертно опубл. «Твори: Поезії, оповідання» (К., 1986). У доробку В. – громадян., пейзажна, інтимна лірика, яка відзначається емоційністю, гармонійністю форми й змісту, зверненням до морал.-етич. проблем сусп-ва.

Літ.: Бокий І. Душевна щедрість // Прапор. 1969. № 12; Брюгген В. Живе слово // Там само. 1987. № 6.

Г. О. Добко

Стаття оновлена: 2006