Волощук Микола Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Волощук Микола Іванович

ВОЛОЩУ́К Микола Іванович (08. 09. 1921, с. Криве, нині Козів. р-ну Терноп. обл. – 04. 07. 1978, Львів) – живописець і поет. Закін. Львів. ін-т пластич. мист-ва (1941; викл. О. Кульчицька, О. Курилас). Учителював. Оформлювач укр. вид-ва «УОК» (1942–44), викл. при Львів. худож.-ремісн. уч-щі. Репресов. 1948. Покарання відбував у колим. таборах (РФ, 1949–56). Засудж. удруге 1958, вивез. у Мордовію. Після звільнення 1964 працював у Львів. худож. фонді. Учасник мист. виставок. Автор зб. поезій «Настрої» (1941), статей у ж. «Дзвіночок», «Дукля», «Україна»; перекладів з білорус. мови творів М. Богдановича; спогадів «Мій ділярій» (рукопис); картин «Сибірський етюд» (1956), «Сільський краєвид» (1971), «Франків дуб», «П. Калнишевський» (обидві – 1974).

Літ.: Савчук В. Повернення з невідомості // Відродження. 1991, 23 квіт.; Садова Л. Художник незламної волі // Дзвін. 1992. № 7–8.

Н. М. Левицька

Стаття оновлена: 2006