Вольний Федір Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вольний Федір Григорович

ВО́ЛЬНИЙ Федір Григорович (01(14). 01. 1908, шахта Північна, нині у складі м. Єнакієве Донец. обл. – 16. 06. 1974, м. Красний Луч Ворошиловгр., нині Луган. обл.) – письменник, драматург. Чл. СПУ (1954). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Київ. худож. ін-т (1930). Працював на шахті. Організував перший шахтар. ТРОМ (Театр робітн. молоді). Після навч. в Ін-ті був на комсомол., парт. та журналіст. роботі. Від 1945 жив у Красному Лучі, Луганську, де продовжив журналіст. діяльність. Писав рос. мовою. Автор п’єс, присвяч. життю шахтарів Донбасу: «Седьмая южная» (опубл. 1930 у харків. ж. «Массовый театр»), «Объективные, в забут» (1931), «Большевистская формула» (1932), «Соперники» (1940), «Дорога счастья» // «Лит. Донбасс», 1949, № 6, «Мера любви» // Там само, 1951, № 14, «Суровая повесть» (К., 1956), «Милые мои, хорошие» (1958; укр. перекл. – у ж. «Самодіяльний театр», 1955, вип. 1), «Я люблю тебя, жизнь» (1959; укр. перекл. – К., 1962), «Сторона, сторонка» (Москва, 1960). Драми «Завет» // «Донбасс», 1967, № 5 та «Пархоменко» (1979; обидві – у співавт.) – на істор. тему. Автор роману «Третий восточный» (кн. 1–2, Сталино, 1954; 1958; Д., 1989), дилогії «Гвардия» (ч. 1, «Тимка», Д., 1965; ч. 2, «Тимофей», Д., 1970; повністю – К., 1974; Д., 1976). Вистави за п’єсами В. йшли у театрах Луганська, Донецька, Полтави, Вінниці, Кіровограда, Коломиї, Житомира, Білої Церкви. Ім’ям В. названо вулицю в м. Красний Луч.

Літ.: Федор Григорьевич Вольный: Некролог // Донбасс. 1974. № 4; Костинская Г. «Этих людей я знаю и люблю»: Драматургия Ф. Г. Вольного на сценах театров Донбасса // Там само. 1975. № 6; Вольный Федор Григорьевич: Рекоменд. указ. лит-ры. Ворошиловград, 1988.

Г. Д. Зленко, Ю. Ю. Полякова

Стаття оновлена: 2006