Красносельський Олександр Леонтійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Красносельський Олександр Леонтійович

КРАСНОСЕ́ЛЬСЬКИЙ Олександр Леонтійович (25. 06(07. 07). 1877, Москва – 19. 03. 1944, Дніпропетровськ) – архітектор, художник, поет. Закін. Ризький політех. ін-т (1906). За диплом. проект на архіт. відновлення стародав. римських терм (лазень) отримав золоту медаль і 1-у премію. Відтоді удос­­коналював архіт. майстерність за кордоном, відвідав міста Австрії, Великої Британії, Греції, Італії, Угорщини. 1908–12 – міський архі­тектор м. Бєльці (нині Мол­дова), де спорудив вірм. церкву, казначейство, низку прибутк. бу­динків і особняків, ін. цивіл. і пром. спо­­руд, здійснив брукування май­же половини вулиць. У цей час також будував у Ризі, Одесі, міс­­тах Алушта, Ялта (нині обидва – АР Крим), Ясси (Румунія). На поч. 20 ст. захоплювався модер­ном у різних його проявах: модернізував форми бароко, класики. Однак його спорудам влас­­тива більша простота порівняно з ін. модерніст. спорудами того часу. 1912 К. запросили на роботу в курортне с-ще Алупка (ни­­ні місто АР Крим). Там створив у модерніз. формах неокласицизму проекти базар. площі в р-ні вул. Мілютинська (нині Леніна), 2-х магазинів з житл. при­­міщеннями, електростанції, пе­карні, крамниці з підвалами та льохами, лабази, складів, майстерень, будинку пристави, з-ду з виготовлення штуч. льоду, довідк. бюро (вони в більшості визначили архіт. вигляд гол. вулиці Алупки). Від 1913 працював місь­­ким інж. Катеринослава (нині Дні­­пропетровськ) з брукування; займався благоустроєм міста, зо­крема упорядковував Катеринин. проспект, здійснював замулювання ярів (частина бруківки збе­­реглася донині). 1913 спорудив прибутк. будинок на вул. Крутогірна (нині Рогальова, № 12). Ви­­рішений у формах класицизму, він став першим витвором стилю, який отримав назву «стиль К.». Згодом у влас. стилі, використовуючи форми неоренесан­су, неокласицизму та неоампіру, спроектував прибутк. будинки на вул. Тиха (нині І. Мечникова, № 3) та Садова (нині Сєрова, № 13; обидва – 1914), пансіонат Катеринослав. дворянства для Маріїн. жін. г-зії на вул. Казанська (нині К. Лібкнехта, № 11; 1915), житл. будинок з аптекою на Чечелівці (нині проспект Г. Пет­­ровського, № 4), корпус мед. ф-ту Варшав. ун-ту (нині Дніпроп. мед. академія) у р-ні вул. Лагерна (оби­­два – 1916). У 1918 заснував літ. ж. «Аргонавти», де був ред. та оформлювачем. 1919–22 – ар­­хітектор архіт.-буд. відділу комун­госпу Катериносл. ревкому, 1923–35 – архітектор та інж. в упр. Держтехконтролю при Дніпроп. облвиконкомі. Водночас 1922–29 – губерн. архітектор, від 1931 – заст. Дніпроп. міжрай. інспектора з контролю за буд-вом. Перебував на посаді проф. Дніпроп. ін-ту інж. транспорту.

У 1920-х – на поч. 1940-х рр. ство­рив низку споруд у формах конструктивізму та традиціоналізму: Палац профілактики (пер­­ший в Україні спец. лікув. заклад; 1924–27), Палац культури металістів ім. Ілліча (1926–30), будинок Ун-ту (проспект К. Мар­­кса, № 36; 1936, спів­авт.), центр. універмаг, універмаг «Дит. світ» (обидва – 1935–38), житл. буди­нок для працівників з-ду ім. К. Во­­рошилова на вул. Чкалова, № 22 (кін. 1930-х рр.); здійснив рекон­струкцію опер. театру (нині Дніпроп. театр рос. драми ім. М. Горь­кого, проспект К. Маркса, № 97; остання робота, 1939–41). Пер­­ші вірші друкував у ризьких газетах і літ.-худож. ж. «Северо-За­­падная неделя» (1901 – «Песнь о рождественской елке», «Ночной сторож»), підписувався крипт. К та псевд. А. Простосельський. Його драм. триптих «Будет буря» та «Сказка о царевне-конституции» (1915) були наповнені рев. настроєм. Автор зб. поезій: «В парке. Символы. Драматическое изложение», «Семиритменный спектр. Книга сонетов», «Огни предвечерий» (усі – 1922), «Огни предвечерий. Вторая кни­­га сти­хов» (1924; усі – Катеринослав). Видав «Каталог заводских знаков (марок) фарфора». Був талановитим художником, тонким знавцем усіх видів мист-в. Зібрана ним значна колекція ан­­тикваріату, що складалася переважно з порцеляни, пізніше була передана до Дніпроп. істор. музею ім. Д. Яворницького. Незадовго до своєї смерті він пережив найтяжче випробування – загибель влас. творінь. З його смертю закінчилася одна з най­­яскравіших епох в архіт. житті Дніпропетровська. За всю істо­рію жодна постать не мала тако­го впливу на формування худож. образу міста. 1978 на бу­­динку на вул. Короленка, № 14, де 1925–41 жив і працював К., встановлено мемор. дошку (скульп­­тор В. Небоженко, арх. В. Положій), 1982 на могилі – гранітну колону з барельєфом (скульптор В. Му­­зика, арх. Є. Амосов).

Пр.: Архитектура и общественность // Наша работа: Архит. сб. Дне­­про­­петровщины. Х.; Дн., 1936.

Літ.: Ігнатов О. М. Архітектор О. Л. Крас­носельський. К., 1966; Буряк В. В. Памя­ти архитектора Красносельского // Дне­­пров. правда. 1978, 18 июля; Її ж. Дво­­рец труда и музыки // Там само. 1982, 27 марта; Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 – початку 20 століть. К., 1999; Місто Олександра Красносельського (до 125-річчя від дня народж.): Бібліогр. довід. Дн., 2002.

В. В. Буряк

Статтю оновлено: 2014