Волюнтаризм - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Волюнтаризм

ВОЛЮНТАРИ́ЗМ – термін радянського політичного життя, пов’язаний з обставинами вимушеної відставки М. Хрущова з посад першого секретаря ЦК КПРС і голови Ради Міністрів СРСР. КПРС мала оманливу форму політ. партії, хоч насправді була держ. структурою. Життя внутр. партії (т. зв. номенклатури) не піддавалося регулюванню ні парт. статутом, ні Конституцією. За статутом у перервах між з’їздами найвищим органом партії вважався ЦК. Насправді він зберігав цю роль і на з’їздах, тому що тотально контролював їх роботу. Однак ЦК КПРС у повному складі не являв собою постій. інструменту влади. Він лише епізодично збирався на засідання (пленуми), де обговорювалися і затверджувалися вже підготовлені рішення. Від його імені кер-во партією і державою здійснювали неформал. владні органи – політбюро (президія ЦК) і секретаріат на чолі з ген. (першим) секр. ЦК. Персон. склад обох органів майже збігався. Реал. влада перебувала в руках чл. політбюро, на засіданнях якого головував ген. (перший) секр. ЦК. Диктатура КПРС була колектив., тобто внутр. несталою. Щоб забезпечувати за цих умов сталість кер-ва, В. Леніну здебільшого вистачало політ. авторитету. Після його відходу від політ. діяльності спалахнула боротьба за владу. Переможцем у ній виявився ген. секр. ЦК, який контролював нервовий вузол диктатури – парт. апарат. Боротьбі за владу була надана ідеологіз. форма, а переможені звинувачені у відході від ленінізму (троцькізм, правий ухил). Колективну за своєю внутр. природою диктатуру Й. Сталіну вдавалося перетворювати на одноособову за допомогою держ. терору. Використання терорист. методів у внутр.-парт. боротьбі припинилося після арешту і розстрілу Л. Берії. Парт. апарат підтримав свого патрона М. Хрущова у боротьбі з ін. претендентами на верховну владу. Хрущову вдалося використати переваги посади 1-го секр. ЦК КПРС для макс. зосередження влад. повноважень у своїх руках. Проте він не зміг належ. чином розпорядитися владою. Членів ЦК і відповідал. працівників парт. апарату не влаштовували його сваволя, непередбачуваність, небажання слідувати певним «правилам гри». У вищому кер-ві партії почала визрівати змова, спрямована на легітимне усунення 1-го секр. ЦК КПРС від влади. Скликаний поза волею М. Хрущова у жовтні 1964 пленум ЦК КПРС позбавив його всіх керівних посад і відправив на пенсію. Хрущова звинувачено у небажанні прислухатися до «колективної думки партії» – волюнтаризмі.

Літ.: Баран В. Україна 1950–1960-х рр.: еволюція тоталітарної системи. Л., 1996.

С. В. Кульчицький

Стаття оновлена: 2006