Красносільська культура - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Красносільська культура

КРАСНОСІ́ЛЬСЬКА КУЛЬТУ́РА – археологічна культура. Датована 9 тис. до н. е. Поширена у бас. Прип’яті, Німану, Верхнього Дніпра. В Укр. Поліссі відкрито й досліджено стоянки побл. сіл Красносілля (Володимирец. р-ну), Великий Мидськ (Костопіл. р-ну; обидва – Рівнен. обл.), Лютка (Старовижів. р-ну), Самари (Ратнів. р-ну; обидва – Волин. обл.), Раска (Бородян. р-ну Київ. обл.); в урочищі Бір у Новгород-Сівер. р-ні Черніг. обл. Крем’яний інвентар – грубі черешкові наконечники стріл, одноплощинні нуклеуси, короткі скребачки, ретушовані різці на відщепах; техніка розколювання кременю – відщепова. Мешкаючи у холодних умовах льодо­викової доби, красносіл. насел., ймовірно, полювало на пн. оленів. Походить від культури Лінгбі, насел. якої прийшло у Полісся з Заходу (на ранніх красносіл. сто­янках знайдено притаманні цій культурі великі наконечники). Піс­­ляльодовикове потепління бл. 10 тис. р. тому призвело до трансформації фінальнопалеоліт. К. к. у мезоліт. пісочнорівську культуру.

Літ.: Залізняк Л. Л. Передісторія Укра­­їни Х–V тис. до н. е. К., 1998.

Л. Л. Залізняк

Стаття оновлена: 2014