Краснощок Леонтій Антонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Краснощок Леонтій Антонович

КРАСНОЩО́К Леонтій Антонович (06. 10. 1926, с. Забілоччя, нині Радомишл. р-ну Житомир. обл. – 17. 06. 1996, Київ, похов. у рідному селі) – віолончеліст, педагог. Брат В. Краснощока. Засл. арт. УРСР (1973). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1977). Лауреат 7-го Міжнар. конкурсу камер. музики ім. Лео Вайнера (Будапешт, 1963; у складі Квартету ім. М. Лисенка). Навч. у Київ. муз. уч-щі (1944–45), закін. Київ. консерваторію (1950; кл. Г. Пек­­кера). 1947–51 – арт. Держ. симф. оркестру УРСР, 1951–84 – Квар­­тету ім. М. Лисенка (обидва – Київ). За сумісн. 1950–60 – викл. Київ. спец. муз. школи; від 1984 – у Нац. муз. академії України: від 1994 – проф. каф. струнно-смичк. інструментів. У репертуарі – тво­­ри Д. Шостаковича, В. Барвінського, Д. Бортнянського, Є. Стан­­ковича, Л. Дичко, Л. ван Бетговена, П. Чайковського. У складі Квартету ім. М. Лисенка записав твори Б. Лятошинського, А. Што­­гаренка, А. Філіпенка, В. Кирей­­ка, Ю. Іщенка, Г. Ляшенка. Переклав для струн. квартету «По­етичну польку» Е. Ґріґа, «Елегію» М. Лисенка, «Українську пісню» В. Косенка, «Колискову» В. Кирейка (усі – 1985), для 12-ти віо­­лончелей – «Вокаліз» С. Рахмані­нова.

Літ.: Боровик М. Квартет ім. М. Лисенка. К., 1976; Філіпенко А. Ювілей ан­­самблю // Музика. 1981. № 5.

О. П. Кушнірук

Стаття оновлена: 2014