Воронин Прохор Данилович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Воронин Прохор Данилович

ВОРО́НИН Прохор Данилович (псевд. і крипт.: П. В-н, Т. Р. У-на, Про-Хор, Ворон-Вороніцький, П. Голота, П. Данилович, М. Зоря, П. Нетяга, В. Прохор, Прохорець, Хор-Про, Запічний Цвіргун, Corvus albus; 21. 06(03. 07). 1885, с. Цвіжин, нині Вінн. р-ну Вінн. обл. – 24. 04. 1940, Київ) – письменник, журналіст і педагог. Батько Г. Ворониної, Н. Андріанової-Гордієнко, дід Лесі Ворониної. Чл. «Плугу». Навч. у Кам’янець-Поділ. духов. семінарії (виключ. 1904 за участь в українофіл. гуртку). Учителював, працював кор., у ред. г. «Рада» (Київ), діловодом у Харків. ун-ті. Від 1937 – у Києві: співроб. г. «Червоне село», «Червоний край». Як прозаїк дебютував оповіданням «На зажинках» у київ. г. «Громадська думка» (1906). Зібрав спогади про С. Руданського, які лягли в основу кореспонденції «На батьківщині С. В. Руданського: З подорожніх вражень» // «Рада», 1907, 13 лип. Автор оповідань з життя школи дорев. і порев. часу, в яких виявив тонке розуміння дит. душі; у деяких творах правдиво відобразив атмосферу укр. села тих років. Переклав окремі твори Д. Маміна-Сибіряка, М. Горького («Кирилко», Х., 1936), В. Іванова, К. Треньова, І. Новикова («Оповідання Наталі Степанівни», Х., 1930), Я. Кальницького («Чакрак (Син полку)», Х., 1931).

Тв.: Як я виграв у товариша-вчителя бляшаного самовара. К., 1909; Щасливий день Флора. К., 1910; Х., 1927; Такий самий. К., 1911; На зажинках. Х., 1927; Радивонка. Х., 1927.

Літ.: Іванів В. Наш земляк // Комсом. плем’я. 1984, 3 берез.; Барабан В. Закоханий у Поділля // Вінн. правда. 1984, 22 берез.

Б. В. Хоменко

Стаття оновлена: 2006