Воронина Леся - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Воронина Леся

ВОРО́НИНА Леся (справж. – Олена Анастасіївна; ін. псевд.: Гаврило Ґава, Ніна Ворон, Олена Вербна; 21. 03. 1955, Київ) – журналістка, письменниця. Дочка Н. Андріанової-Гордієнко, онука П. Воронина, дружина Є. Гуцала. Чл. НСПУ (1997) та АУП (1997). Закін. Київ. ун-т (1979). Друкувалася у г. «Літературна Україна», ж. «Київ», «Ранок», «Дніпро», «Нова генерація», «Український театр», «Всесвіт» та ін. 1987–91 – ред. відділу літ-ри та мист-ва ж. «Україна»; від 1991 – у міжнар. дит. ж. «Соняшник» (від 1992 – гол. ред.); одночасно від 1997 – коментатор Нац. радіокомпанії України, автор і ведуча передач «Українська культура сьогодні і завжди», «Ярославів вал», «Подорожній», «Журнали-журналики-журнальчики», радіоальманаху «Читаючи журнали». Серед найпомітніших інтерв’ю В. – бесіди з І. Драчем, Вірою Вовк, М. Коцюбинською, Л. Масенко, С. Павличко, М. Плав’юком, Н. Світличною, Є. Сверстюком. Працювала в м. Едмонтон (Канада) над підготовкою проекту «Нова» для укр.-англ. шкіл провінції Альберта (1994– 95). Автор серії дит. детективів та пригодн. повістей «Superагент 000» (К., 1996–2001; В., 2004). Перекладає з польс. твори С. Лема, С. Мрожека, А. Ковальської, Г. Бехлерової та ін.

Л. І. Жиліна

Стаття оновлена: 2006