Вороновиця

ВОРОНОВИ́ЦЯ — селище міського типу Він­ницького ра­йону Він­ницької області. Знаходиться на р. Воронка (притока Пд. Бугу), за 22 км від рай. та обл. центру. Має автобусне сполуче­н­ня з містами Він­ниця та Немирів. Площа 10,2 км². Залізнична ст. Насел. 6636 осіб (2001, складає 92,2 % до 1989), пере­важно українці. Вперше згадується у 1545. Через В. пролягав торг. шлях з Він­ниці на Брацлав та Балту. 1648–76 — сотен­не містечко Вінн. полку. У серед. 18 ст. належала польс. магнату М. Грохольському, згодом — родині Можайських. У 18 — поч. 20 ст. у В. була значна євр. громада. Від 1748 — містечко. У 2-й пол. 19 ст. В. стала кінцевою ст. залізнич. гілки Проскурів (нині Хмельницький) — Камʼянець-Подільський — В., що сприяло її екон. роз­витку (зокрема цукроварін­ню). Внаслідок голодомору 1932–33 померло бл. 1 тис. осіб. Від 22 липня 1941 до 12 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Від 1956 — смт. Гол. пром. під­приємства: ЗАТ «Поділ. цукор», ВАТ «Агромаш», АТ «Вороновиц. цегел. завод». Функціонують 2 заг.-осв. школи, училище, рай. лікарня. Памʼятки архітектури: Михайлівська церква (1752), костел Архангела Гавриїла (1793), палац 18 ст. (нині Вороновицький музей історії авіації та космонавтики). У В. народився засл. арт. УРСР Б. Галафутник, жив кобзар В. Пере­пелюк.

Завантажити статтю