Вороновиця - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вороновиця

ВОРОНОВИ́ЦЯ – селище міського типу Вінницького району Вінницької області. Знаходиться на р. Воронка (притока Пд. Бугу), за 22 км від рай. та обл. центру. Має автобусне сполучення з містами Вінниця та Немирів. Пл. 10,2 км2. Залізнична ст. Насел. 6636 осіб (2001, складає 92,2 % до 1989), переважно українці. Вперше згадується у 1545. Через В. пролягав торг. шлях з Вінниці на Брацлав та Балту. 1648–76 – сотенне м-ко Вінн. полку. У серед. 18 ст. належала польс. магнату М. Грохольському, згодом – родині Можайських. У 18 – поч. 20 ст. у В. була значна євр. громада. Від 1748 – м-ко. У 2-й пол. 19 ст. В. стала кінцевою ст. залізнич. гілки Проскурів (нині Хмельницький) – Кам’янець-Подільський – В., що сприяло її екон. розвитку (зокрема цукроварінню). Внаслідок голодомору 1932–33 померло бл. 1 тис. осіб. Від 22 липня 1941 до 12 березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Від 1956 – смт. Гол. пром. підпр-ва: ЗАТ «Поділ. цукор», ВАТ «Агромаш», АТ «Вороновиц. цегел. з-д». Функціонують 2 заг.-осв. школи, уч-ще, рай. лікарня. Пам’ятки арх-ри: Михайлівська церква (1752), костел Архангела Гавриїла (1793), палац 18 ст. (нині Вороновицький музей історії авіації та космонавтики). У В. народився засл. арт. УРСР Б. Галафутник, жив кобзар В. Перепелюк.

В. Т. Дем’яненко

Стаття оновлена: 2006