Ворончак Володимир Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ворончак Володимир Іванович

ВОРОНЧА́К Володимир Іванович (23. 08. 1951, смт Хоростків, нині місто Гусятин. р-ну Терноп. обл.) – майстер художнього різьблення на дереві. Засл. майстер нар. творчості України (2005). Ґран-Прі 13-го Міжнар. гуцул. фестивалю (2003). Чл. НСМНМУ (1992). Закін. Одес. пед. ін-т (1981; викл. П. Злочевський, О. Письмиченко). Від 1976 працював викл., 1982–86 – заст. дир. з навч.-вироб. роботи Вижниц. уч-ща приклад. мист-ва (Чернів. обл.); від 1986 – викл., від 1993 – дир. Вижниц. худож. школи. Від 1992 – заст. голови, від 2003 – голова Буковин. осередку НСМНМУ. Осн. роботи виконано у техніці гуцул. різьблення з використанням худож. бондарства та випалювання. Учасник обл. (від 1979), всеукр. (від 1994) та міжнар. (від 1995) худож. виставок. Персон. – у Києві та Чернівцях (2004). Оформив кн.: «Татові вози» (1995), «Крони на ранніх вітрах» (2000) і «Проміння в зорях Черемоша» (2001) С. Кириляка; обкладинку до антології «На княжих росах побратимів карб» (2000; усі – Вижниця). Роботи зберігаються у Коломий. музеї нар. мист-ва Гуцульщини та Покуття (Івано-Фр. обл.), Чернів. ХМ. Автор низки мист. статей, зокрема «Бондарство та художнє випалювання на Прикарпатті» // «Гуцульщина», 1995, № 4.

Тв.: декор. тарелі – «Зоряниця» (1993), «Карпатська містика» (1997), «Кочела» (1999), «Легенда Карпат» (2000); свічники – «Берегиня» (2000), «Хрещатий» (2001), «Клятва опришків» (2003), «Дерево життя», «Аркан» (обидва – 2004); пасківники – «Писанковий», «Великодні дзвони», «Великдень», «Святковий» (усі – 2005); кухлі, коновки, цукерниці, дійнички, декор. вази, скриньки.

Літ.: Колісниченко В. Деревоспів Володимира Ворончака // Вижниц. обрії. 1994, 1 січ.; Яківчук О. Тайна Володимира Ворончака // Зелена Буковина. 2001. № 1; Гришин-Грищук І. Митець, педагог, організатор // Вижниц. обрії. 2003, 15 лип.; Федорук О. Бондарство Ворончака // Нар. мист-во. 2004. № 1–2.

М. В. Іванюк

Стаття оновлена: 2006