Вороньківський Іван - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вороньківський Іван

ВОРОНЬКІ́ВСЬКИЙ Іван (справж. – Коновал Іван Омелянович; крипт. – І. В.; 1875, м-ко Вороньків Полтав. губ., нині село Бориспіл. р-ну Київ. обл. – 05. 10. 1925, там само) – поет. У 90-х рр. 19 ст. склав екстерном іспити на звання вчителя. Учителював. Через неблагонадійність ув’язнений, після чого йому заборонили працювати у школі. Від 1901 працював держ. службовцем, зокрема від 1903 – в Черніг. губ. зем. управі (відділ меліорації). Згодом – коректор і секр. «Земского сборника Черниговской губернии», де друкував свої статті («К вопросу о сохранении памятников народного творчества», 1902 та ін.). Брав участь у діяльності Черніг. губ. вченої архів. комісії. Друкувався в одес. альманахах «Багаття» (1905) і «Вінок Т. Шевченкові» (1912). Автор поет. зб. «Зіронька» й «Вірші» (обидві – Чг., 1904), п’єси «Без спомоги» (1905). У творчості В. помітний вплив фольклору і творів Т. Шевченка. Жив у Чернігові, де познайомився і підтримував дружні взаємини з М. Коцюбинським, Б. Грінченком та ін. На муз.-літ. вечорах у В. свої твори читали молоді поети, серед них – П. Тичина (вірш «О панно Інно...» присвяч. доньці письменника, 1915). Твори В. (переважно ліричні) – на соц.-побут. тематику, про істор. минуле і змагання за волю України. Після падіння УНР повернувся до Воронькова, займався хліборобством, брав участь у громад.-культ. житті села.

Літ.: Замошник О. Д., Дасюк М. І. Літературна Чернігівщина. Чг., 1960; Неділько Г. Я. Іван Вороньківський // Наук. зап. Ніжин. пед. ін-ту. 1960. Т. 11, вип. 1; Дудко В. По сторінках «Земского сборника...» // Вітчизна. 1986. № 5.

П. П. Ротач

Стаття оновлена: 2006