Воропаєв Михайло Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Воропаєв Михайло Олексійович

ВОРОПА́ЄВ Михайло Олексійович (07. 11. 1872, Харків – 1919, Київ) – матеріалознавець. Проф. (1913). Орден св. Володимира 4 ступ. (1915). Закін. Харків. технол. ін-т (1901). Від 1907 працював у Київ. політех. ін-ті на каф. мех. технології (відділ заг. технології металів і ливар. справи): 1911– 13 – зав. каф. опору матеріалів та екстраординар. проф. каф. мех. технології, від 1913 – ординар. проф. цієї каф.; 1911 організував лаб. при каф. заг. технології металів і ливар. справи, яка була самост. навч.-допоміж. одиницею, і керував нею до 1919. У 1911 захистив дис. «К вопросу об определении напряжений в брусьях большой кривизны» (опубл. в «Изв. Киев. политех. ин-та», 1910, кн. 1), отримавши звання ад’юнкта технології металів. Читав лекції з питань мех. властивостей металів, металографії, ливар. справи. 1914 вивчав навч. справу у Великій Британії, де читав курс «Орг-ція пром. підпр-в». В. – відомий вчений у галузі втоми і міцності матеріалів. Вперше у світ. практиці розробив методи дослідж. втоми чавуну, які є актуальними і нині.

Пр.: Усталость чугунов. К., 1909; Спайка сломанных чугунных частей // Рус. мельник. 1910. № 5; Простые машины для повторных нагрузок. 1914 (відтиск із «Журн. Рус. металург. об-ва», 1914).

М. М. Бесхмельніцина

Стаття оновлена: 2006