Воропай Іван Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Воропай Іван Михайлович

ВОРОПА́Й Іван Михайлович (12. 04. 1924, с. Кам’янка Новомиргород. р-ну, нині Кіровогр. обл. – 24. 03. 1977, Київ) – скульптор. Чл. СХУ (1956–67). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Київ. худож. ін-т (1954; майстерня М. Гельмана). Від 1949 – учасник мист. виставок. Персон. – у Києві (1982, посмертна). У твор. доробку В. – станк. і монум. реаліст. скульптурні портрети, позначені психологізмом. Роботи зберігаються у Нац. музеї Т. Шевченка.

Тв.: портрети – М. Гоголя (1953), «Офелія» (1954), О. Герцена, «Молодий Т. Шевченко» (співавт.; обидва – 1960), Героя Соц. Праці Г. Пометуна, Т. Шевченка (обидва – 1961), «Буковинська трудівниця» (1963), М. Добролюбова, Лесі Українки (обидва – 1964), «Дума про долю народну» (1969), Г. Морозова (1972), акад. А. Ларіонова (1974), В. Чапаєва (1976), «Скорботна мати» (1977).

Літ.: Воропай Іван Михайлович: Каталог. К., 1982.

О. В. Загаєцька

Стаття оновлена: 2006