Ворошило Олександр Степанович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ворошило Олександр Степанович

ВОРОШИ́ЛО Олександр Степанович (15. 12. 1944, Дніпропетровськ) – оперний та концертно-камерний співак (баритон). Нар. арт. РРФСР (1982). Премія ім. М. Глінки (РФ, 1991). Другі премії Всесоюз. конкурсу вокалістів ім. М. Глінки (Кишинів, 1973) і Міжнар. конкурсу вокалістів ім. М. Канальс (Барселона, 1975). Закін. Одес. консерваторію (1974; кл. О. Благовидової). 1973–75 – соліст Одес. театру опери та балету, 1975–90 – Великого театру у Москві. Від 1991почав займатися підприємництвом. 1996 повернувся до концерт. діяльності, нині – виконав. дир. Великого театру у Москві. Широко пропагує в концертах творчість рос. та укр. композиторів, а також нар. пісні. 1977 фірма «Мелодія» випустила платівку із записами низки арій з опер і романсів рос. та зарубіж. композиторів у виконанні В.

Партії: Роберт, Єлецький, Онєгін («Іоланта», «Пікова дама», «Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Веденецький гість («Садко» М. Римського-Корсакова), Ренато, ді Поза, Яґо («Бал-маскарад», «Дон Карлос», «Отелло» Дж. Верді), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно), Шарплес («Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні), Чичиков («Мертві душі» Р. Щедріна, 1-е виконання).

Літ.: Александров А. Александр Ворошило // Муз. жизнь. 1977. № 19; Нестьева М. Микромир художника // Сов. музыка. 1979. № 8; Чепалова О. Опера – завжди подія! // Музика. 1983. № 4.

І. М. Сікорська

Стаття оновлена: 2006