Востряков Олександр Андрійович
ВОСТРЯКО́В Олександр Андрійович (10. 01. 1944, смт Каргапілля Курганської обл., РФ — 14. 10. 2023, Київ) — співак (лірико-драматичний тенор), педагог. Доцент (2000), професор. Народний артист України (1991). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2001). Закінчив диригентсько-хоровий (1970) та вокальний (1973; кл. Т. Веске) факультети Харківського інституту мистецтв. 1973–76 — викладач цього Інституту, одночасно соліст Харківського театру опери та балету; 1976–83 — соліст Дніпропетровського театру опери та балету; 1983–2012 — провідний соліст Національної опери України ім. Т. Шевченка (Київ). Водночас від 1990 був доцентом, згодом професором кафедри сольного співу Національної музичної академії України (Київ). Серед учнів — М. Талаба, Л. Гревцова, Е. Геращенко, Н. Крижня та ін. Гастролював в Україні та за кордоном. Як один із найяскравіших представників української вокальної школи виступав на найпрестижніших оперних сценах світу. Його записи є на радіо й телебаченні.
Додаткові відомості
- Основні партії
- Петровський («Пробудження» Л. Колодуба; 1-е виконання, 1977), Микола («Грім з Путивля» В. Ільїна; 1-е виконання, 1981), Богун («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Максим («Золотий обруч» Б. Лятошинського), Ярема (опера-ораторія «Згадайте, братія моя» В. Губаренка за поемою Т. Шевченка «Гайдамаки»), Герман, Андрій («Пікова дама», «Мазепа» П. Чайковського), Самозванець, Голіцин («Борис Годунов», «Хованщина» М. Мусоргського), Ликов («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Хозе («Кармен» Ж. Бізе), Герцог, Альфред, Радамес («Ріґолетто», «Травіата», «Аїда» Дж. Верді), Рудольф, Каварадоссі («Богема», «Тоска» Дж. Пуччіні), Фауст (однойм. опера Ш. Ґуно), Турідду («Сільська честь» П. Масканьї), Джеральд («Лакме» Л. Деліба), Лоенґрін (однойм. опера Р. Ваґнера); сольні партії в моноопері «Самотність» В. Губаренка, «Реквіємі» Дж. Верді та «Реквіємі» В.-А. Моцарта.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Людина 