Воюцький Еміліан - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Воюцький Еміліан

ВОЮ́ЦЬКИЙ Еміліан (31. 03. 1850, Чернівці – ?) – теолог. Д-р теології (1879). Закін. Теол. ін-т у Чернівцях (1874). Навч. в ун-тах Відня, Іннсбрука і Страсбурґа. Водночас зі здобуттям освіти готувався стати учителем релігії, вивчав Біблію, Старий Заповіт, сх. мови. Згодом був призначений інспектором духов. православ. семінарії. Від 1884 – позаштат., від 1888 – штат. проф. морал. теології. Був чл. держ. екзаменац. комісії для студентів-теологів. Обирався деканом теол. ф-ту (1890–91, 1896–97, 1899–1900) та ректором (1892–93, 1901–02) Чернів. ун-ту. Крім духов. і наук., провадив активну громад. діяльність. 1894–99 – чл. шкіл. ради Буковини і багатьох ін. орг-цій, які займалися розвитком науки, літ-ри і мист-ва на Буковині. Працював на літ.-наук. ниві. Автор робіт «Пророк Іоель» (1882), «Мораль Старого Заповіту» (1890), «Про забобони» (1893), опубл. румун. та нім. мовами, статей у церк.-літ. ж. «Candela», «Зібрання проповідей (настанов)» та ін.

М. В. Курганецький

Стаття оновлена: 2006