Красовський Андрій Ілліч

КРАСО́ВСЬКИЙ Андрій Ілліч (псевд. — Андрій Грім; 02. 12. 1904, с. Рожнів, нині Косів. р-ну Івано-Фр. обл. — 22. 08. 1942) — письмен­ник. Член літ. групи «Горно». Освіту здобув самотужки. У 1920-і рр. ви­вчив есперанто, пере­клав нею чима­­ло творів укр. письмен­ників (їхня доля неві­дома). 1931 отримав за­проше­н­ня на Світ. кон­грес есперантистів у Кракові, але не зміг по­їхати через брак грошей. Спів­працював із ж. «Вікна», «Нові шляхи», г. «Громадський голос». Тяжке життя зх. українців в умовах польс.-шляхет. гніту у 1920–30-і рр. від­образив у поемі «Сон галицького села» (ви­дано окремою книжкою у Канаді), оповіда­н­нях «Поневолена краса» і «Не від­купився» (усі — 1927), циклах віршів «На крилах ек­стази», «Я не сам» (обидва — 1929). Доля його повісті «Маленькі люди з крилатими душами» та роману «Герой Гуцульщини» неві­дома. Листувався з В. Стефаником, І. Крушельни­­цьким, під­тримував творчі взаємини з Д. Осічним, І. Михайлюком, Я. Галаном, П. Козланюком. 24 листопада 1939 заарешт. за про­грес. по­гляди, 24 лютого 1940 засудж. до роз­стрілу, вирок замінено на 10 р. увʼязнен­­ня. 22 серпня 1942 роз­стріл. у пере­сил. тюрмі. Реабіліт. Нар. до­­му с. Рожнів присвоєно імʼя К.

Завантажити статтю