Всеукраїнська загальна організація (ВУЗО)

ВСЕУКРАЇ́НСЬКА ЗАГА́ЛЬНА ОРГАНІЗА́ЦІЯ (ВУЗО) — нелегальний федеративний союз автономних українських громад Російської імперії. Створ. 1897 у Києві з ініціативи В. Антоновича та О. Кониського. Налічувала бл. 150–170 чл. (за ін. даними — 450), з яких 100 мешкало у Києві. ВУЗО складалася з 20-ти громад і кількох студент. груп у Києві, м. Катеринослав (нині Дні­пропетровськ), Він­ниці, Житомирі, Севастополі, С.-Петербурзі, Москві. До її складу входило також «Братство тарасівців». Зʼ­їзди ВУЗО проходили 2– 3 рази на рік пере­важно у Києві в будинках В. Антоновича, М. Лисенка, М. Старицького. Два зʼ­їзди від­булися в Одесі та Полтаві. Кер. орган — Рада, яка обиралася щорічно. 1897–1904 у її складі були В. Антонович, В. Беренштам, Б. Грінченко, С. Єфремов, П. Житецький, М. Лисенко, В. Науменко, Т. Рильський, І. Стешенко. ВУЗО існувала за рахунок член. внесків та щоріч. (до 2 тис. крб) пожертвувань В. Симиренка. Неофіц. друков. орган — ж. «Кіевская старина». ВУЗО намагалася координувати наявні сили укр. нац. руху, пробуджувати у су­спільстві інтерес до укр. пита­н­ня, сприяти збережен­ню і роз­витку укр. культури, під­йому укр. нац. сві­домості. З цією метою були створені «Доброчин­ні товариства для ви­да­н­ня корисних і дешевих книг» у С.-Петербурзі та видавництво «Вік» у Києві, які друкували літературу українською мовою. Організовувала масові святкува­н­ня річниць народже­н­ня видатних укр. письмен­ників (зокрема Т. Шевченка), заснувала спец. фонд під­тримки тих, хто пере­слідувався за патріот. діяльність. 1903 зʼїзд ВУЗО прийняв про­грам. документ, гол. вимогами якого були парламентаризм, федералізм, автономія, свобода нац.-культур. самови­значе­н­ня, висунуті як гол. умови нового ладу в Рос. державі. 1904 пере­формувалася в Укр. демократ. партію.

Завантажити статтю