Всеукраїнська загальна організація (ВУЗО) - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Всеукраїнська загальна організація (ВУЗО)

ВСЕУКРАЇ́НСЬКА ЗАГА́ЛЬНА ОРГАНІЗА́ЦІЯ (ВУЗО) – нелегальний федеративний союз автономних українських громад Російської імперії. Створ. 1897 у Києві з ініціативи В. Антоновича та О. Кониського. Налічувала бл. 150–170 чл. (за ін. даними – 450), з яких 100 мешкало у Києві. ВУЗО складалася з 20-ти громад і кількох студент. груп у Києві, м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ), Вінниці, Житомирі, Севастополі, С.-Петербурзі, Москві. До її складу входило також «Братство тарасівців». З’їзди ВУЗО проходили 2– 3 рази на рік переважно у Києві в будинках В. Антоновича, М. Лисенка, М. Старицького. Два з’їзди відбулися в Одесі та Полтаві. Кер. орган – Рада, яка обиралася щорічно. 1897–1904 у її складі були В. Антонович, В. Беренштам, Б. Грінченко, С. Єфремов, П. Житецький, М. Лисенко, В. Науменко, Т. Рильський, І. Стешенко. ВУЗО існувала за рахунок член. внесків та щоріч. (до 2 тис. крб) пожертвувань В. Симиренка. Неофіц. друков. орган – ж. «Кіевская старина». ВУЗО намагалася координувати наявні сили укр. нац. руху, пробуджувати у сусп-ві інтерес до укр. питання, сприяти збереженню і розвитку укр. культури, підйому укр. нац. свідомості. З цією метою були створені «Доброчинні товариства для видання корисних і дешевих книг» у С.-Петербурзі та вид-во «Вік» у Києві, які друкували літ-ру укр. мовою. Організовувала масові святкування річниць народження видатних укр. письменників (зокрема Т. Шевченка), заснувала спец. фонд підтримки тих, хто переслідувався за патріот. діяльність. 1903 з’їзд ВУЗО прийняв програм. документ, гол. вимогами якого були парламентаризм, федералізм, автономія, свобода нац.-культур. самовизначення, висунуті як гол. умови нового ладу в Рос. державі. 1904 переформувалася в Укр. демократ. партію.

Літ.: Ефремов С. А. Из общественной жизни на Украине. Москва, 1916.

В. С. Муха

Стаття оновлена: 2006