Всеукраїнський національний конгрес - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Всеукраїнський національний конгрес

ВСЕУКРАЇ́НСЬКИЙ НАЦІОНА́ЛЬНИЙ КОНГРЕ́С – зібрання представників українських політичних партій і громадських організацій. Відбувся 6–8 квітня 1917 у Києві у приміщенні Купецького зібрання, нині Нац. філармонія України. Його скликанню передувала значна організац. робота під кер-вом М. Грушевського. За задумом організаторів В. н. к. повинен був розглянути реалії та перспективи нац. буд-ва, остаточно затвердити УЦР як всеукр. нац. орган, поширити її вплив на всю тер. України. На ньому були представлені делегати від різних верств насел., багатьох політ. партій та громад. рухів, т-в, спілок та орг-цій, фронтових частин і флоту, усіх укр. губерній, Галичини, Буковини, Бессарабії, Холмщини, а також укр. громад Кубані, Москви, Петрограда (нині С.-Петербург) та ін. тер. поза межами України. Всього на конгрес прибуло 1500 делегатів, з яких 700 – із вирішал. голосом, 200 – із дорадчим і 600 – запрошених та гостей. Вступним словом конгрес відкрив голова УЦР М. Грушевський. Головував на ньому найстаріший з-поміж делегатів, представник Кубані С. Єрастов. З гол. питань – нац. буд-ва та реорганізації УЦР на нових демократ. засадах – делегати заслухали доповіді Д. Дорошенка «Державне право і федеративні змагання на Україні», О. Шульгина «Федералізм. Домагання демократичної федеративної Російської Республіки», Ф. Крижанівського «Спосіб і порядок фактичного творення автономної України і відносини до російських Установчих зборів». Єдиною формою держ. устрою Росії В. н. к. визнав федеративну демократ. респ. Учасники конгресу висунули вимоги нац.-територ. автономії України, практ. реалізації принципів автоном. життя, врегулювання кордонів у згоді з волею населення, участі України у мирній конференції. Конгрес затвердив норми обрання до УЦР: дві третини представників – від губерній і міст, третина – від київ. укр. орг-цій та ін. центр. установ, і обрав склад УЦР із 118-ти осіб. УЦР надавалося право розширити свій склад на 15 %, щоб у процесі її перетворення на орган крайової влади охопити представників нац. меншин. Головою УЦР таємним голосуванням майже одноголосно обрано М. Грушевського, його заступниками – В. Винниченка і С. Єфремова. 8 квітня УЦР обрала Виконав. ком-т, який від липня називався Малою Радою. З ініціативи Селян. спілки одноголосно було вирішено спорудити у Микол. саду навпроти Ун-ту св. Володимира на місці пам’ятника Миколі І пам’ятник Т. Шевченку. В. н. к. дав поштовх розвиткові укр. нац. руху, виявив організовану волю укр. народу до відродження нації та утворення незалеж. держави. Він став тріумфом ідеї укр. державності і фактично першими Установ. зборами України, які обрали УЦР – перший укр. парламент.

Літ.: Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. Т. 1. Уж., 1930; Хміль І. На шляху відродження української державності (Український національний конгрес – з’їзд, 6–8 квітня 1917) // Істор. зошити. К., 1994. Вип. 2.

В. П. Капелюшний

Стаття оновлена: 2006