Всеукраїнські робітничі з’їзди - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Всеукраїнські робітничі з’їзди

ВСЕУКРАЇ́НСЬКІ РОБІТНИ́ЧІ З’Ї́ЗДИ – представницькі збори робітничих депутатів. 1-й В. р. з. відбувся 11(24)–14(27) липня 1917 у Києві. Він був скликаний з метою орг-ції укр. робітників як в Україні, так і поза її межами та обрання представників до УЦР. У з’їзді взяли участь 300–400 делегатів, гол. чином ремісники і працівники дрібних підпр-в. До президії були обрані В. Винниченко, С. Веселовський, Д. Антонович, М. Єреміїв та ін. Перше засідання вів голова Ген. секретаріату В. Винниченко. У ході гострих дебатів з’їзд засудив угоду УЦР з Тимчас. урядом і висловив думку про необхідність поповнення УЦР представниками робітництва. Із внесених до порядку денного доповідей з’їзд прийняв резолюції: про сучас. момент, автономію України і федерацію, Установчі збори, робітн. політику, українізацію освіти, у справі війни, із земельного та продовольчого питань. З’їзд заявив про підтримку УЦР та Ген. секретаріату і закликав робітників домагатися автономії України, виборності органів влади, участі народу в упр. державою. Резолюція з робітн. політики вимагала негайного утворення при УЦР Ген. секретаріату праці для регулювання трудових відносин і вироблення відповідного законодавства. На заключ. засіданні вибрано Всеукраїнську раду робітничих депутатів у кількості 100 осіб, яка входила до складу УЦР із правом вирішал. голосу.

2-й В. р. з. відбувся нелегально 13–14 травня 1918 у Києві з ініціативи Всеукр. ради робітн. депутатів. Через заборону проведення з’їзду гетьман. владою на нього прибуло лише бл. 200 депутатів – представників восьми соціаліст. партій, які очолювали робітн. рух в Україні: УСДРП, УПСР, РСДРП (меншовиків та більшовиків), рос. есерів, Бунду, Об’єднаної євр. робітн. партії, Польс. соціаліст. партії. Делегати засудили гетьман. переворот і визначили цілі робітників у боротьбі з гетьман. владою: відновлення УHP, скликання Укр. установ. зборів, передача землі селянам без викупу, нац.-персональна автономія. Спроби більшовиків та лівої частини УСДРП закликати до боротьби за соціаліст. революцію та встановлення рад. влади в Україні не знайшли підтримки делегатів, які висловилися за самостійну Україну й відмовилися від орієнтації на РСФРР.

На відміну від Всеукр. селян. з’їзду 1918, який закликав селян до повстання, робітн. з’їзд висловився за мирні, легал. форми боротьби: агітацію, пропаганду, страйки. Для координації дій робітн. класу в боротьбі з режимом ухвалено створити Всеукр. робітн. центр та обрано організац. комісію для його утворення.

Літ.: Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції. 1917– 1920 pp. Т. 3. Прага, 1921.

І. В. Хміль

Стаття оновлена: 2006