Втома

ВТО́МА — психофізіологічний стан особистості, що характеризується тимчасовим зниже­н­ням її праце­здатності, функціональних можливостей до діяльності. В. людини є наслідком тривалого інтенсив. фіз. або псих. навантаже­н­ня та похідного від нього виснаже­н­ня ресурсів організму. Вона ви­ступає природною захисною реакцією організму на втрату людиною вітальних сил, на повне виснаже­н­ня жит­тєвого потенціалу.

В історії ви­вче­н­ня про­блеми В. виділяють два напрями: гуморально-локалістичний та центрально-нервовий. У межах першого було роз­роблено кілька теорій: М. Вайхґардена (токсична), А. Моссо (виснаже­н­ня), Е. Пфлюґера (засміче­н­ня), В. Ферворна (придуше­н­ня), які однобічно роз­глядали В. як процес, що локально роз­вивається у працюючому організмі. На від­міну від них, в центрально-нервовій теорії І. Сеченова наголошується, що гол. причиною В. є функціональні зміни, які від­буваються у центр. нервовій системі. О. Ухтомський об­ґрунтував положе­н­ня про звʼязок В. із роз­ладами у ко­ординації фізіол. процесів, що детерміновані змінами часових характеристик діяльності органів та їх тканин. К. Кекчеєв причину В. вбачав у змінах адаптивно-трофіч. впливу симпатич. під­системи на всю ЦНС. Близькими до цього є по­гляди канад. фізіолога Г. Сельє, який повʼязував В. із адаптаційним син­дромом, з трьома стадіями пере­бігу стресу — поч. тривогою, опором та виснаже­н­ням.

В. має обʼєктивні та субʼєктивні прояви на різних рівнях функціонува­н­ня людини: на поведінковому — різке паді­н­ня продуктивності праці, її інтенсивності, швидкості, якості, точності, координованості; на особистісному — зниже­н­ня рівня комунікативності, мотивованості, цілеспрямованості, самоусві­домлюваності, самокерованості, інтелектуальності (тобто сенситивності, уважності, мнемічності, раціональності, під­вище­н­ня рівня негативності емоц. реакцій, поява специф. комплексу емоційно-почут­тєвих пере­живань втомлюваності, зокрема почу­т­тя дис­комфорту, болю тощо); на фізіол. рівні — вісцерально-вегетативна дис­функціональність, дефективність умовно-часових звʼязків, адинамічність та інертність нервових процесів, зменше­н­ня сили і витривалості мʼязів та організму в цілому.

Залежно від виду навантаже­н­ня на ті чи ін. органи чуття, ступеня монотон­ності діяльності, часу на від­творе­н­ня оптимального рівня праце­здатності, локалізації і тривалості дії чин­ників В., виділяються різні її види: фіз. і ро­зумова, помірна і гостра (слабка, середня і сильна), тимчасова і хронічна. Наслідком го­строї хроніч. В. (пере­втоми) і від­сутності дії засобів її попередже­н­ня, зменше­н­ня та зня­т­тя негатив. її наслідків може стати роз­виток межових і патоген­них станів, зокрема циклотимії, неврастенії, абулії. Виникне­н­ня, пере­біг і наслідки дії В. залежать від вихідного на­строю, стану людини, наявності хворобливості, від певних особистісних якостей, зокрема самоорганізованості, від­повід­альності, задоволеності, спів­від­ноше­н­ня позитив. і негатив. емоцій, від типу темпераменту тощо. Так, найчастіше В. під­даються меланхоліки з властивою для них тривожністю, схильністю до стресів, порівняно низькою праце­здатністю тощо. Важливо за­стосовувати адекватні засоби діагностики і профілактики В., зокрема реєстрацію фізіол. і психол. зсувів в організмі, в різних його органах, у психіці, які ви­ступають наслідками напруж. роботи: зниже­н­ня чутливості органів чуття, зміна часових характеристик функціонува­н­ня нервової тканини, зро­ста­н­ня латентних періодів чут­тєво-рухових реакцій, зсув у шкіряно-гальванічній реакції, паді­н­ня критичної частоти миготі­н­ня в очах, погірше­н­ня показників обсягу, пере­ключе­н­ня, зосередженості і стійкості уваги (тест Бурдона, червоно-чорні таблиці Горбова та ін. методи), поява помилок у процесі ро­зумової, трудової діяльності тощо. Засобами профілактики В. та зня­т­тя її негатив. наслідків є рац. організація трудової діяльності, оптимізація режиму праці і від­починку, спеціаліз. навч., викори­ста­н­ня при­йомів під­вище­н­ня індивід. стійкості до В., компенсації її негатив. проявів, зокрема при­йомів релаксації, аутоген­ного тренува­н­ня тощо.

Завантажити статтю