Вуглехімічний інститут Український державний науково-дослідний - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вуглехімічний інститут Український державний науково-дослідний

ВУГЛЕХІМІ́ЧНИЙ ІНСТИТУ́Т Український державний науково-дослідний – науково-дослідна установа у галузі вуглехімії. Підпорядк. Мін-ву пром. політики України. Засн. 1930 у Харкові як Укр. н.-д. вуглехім. ін-т. Сучасна назва – від 1992. У структурі Ін-ту відділи: вугільний, коксовий, хім., наук.-тех., захисту середовища, аналіт. досліджень, стандартизації та метрології, тех.-екон. досліджень. Осн. напрями наук. дослідж.: технологія вироб-ва доменного коксу та методи оцінки його якості; вироб-во вуглецевих відновників; підготовка вугілля для коксування, обробка коксового газу; одержання хім. продуктів коксування; газифікація вугілля. Співроб. Ін-ту розробили низку нових технологій підготовки вугілля із застосуванням способів брикетування, трамбування, термооброблення та коксування його як у період., так і в безперерв. процесах з одночасним одержанням грудкового та формованого палива для металургії і комунал.-побут. потреб; ефективні природоохоронні тех. рішення та інгібітори для захисту устаткування від корозії; нову технологію безперерв. шарового коксування газового і слабоспікливого вугілля (ведеться буд-во дослідно-пром. модуля на Харків. коксовому з-ді потужністю 10 тис. т на рік), а також технологію одержання пекового коксу голчастої структури. У співпраці з геол.-розв. орг-ціями створ. банк даних діючого та перспектив. шахт. фонду бурого, кам’яного вугілля, антрацитів, що дає змогу розробляти сировинну базу коксування. В Ін-ті працюють 7 д-рів і 27 канд. н. Серед відомих науковців – С. Уразовський, П. Карпухін, С. Аронов, В. Зашквара, О. Мірошниченко, Л. Глузман, О. Бродович, К. Медведєв, Л. Коляндр, В. Привалов, М. Литвиненко, М. Скляр, І. Носалевич, М. Степаненко, Т. Гоголева, Л. Семісалов, В. Шустиков, Ю. Васильєв, Ю. Тютюнников, С. Слободськой, І. Зубілін, Є. Ковальов. Видається «Углехимический журнал» (від 1993). Перший дир. Н. Орлов, від 1996 – Є. Ковальов.

М. І. Рудкевич

Стаття оновлена: 2006