ВУЛКАНІ́ЧНИЙ ХРЕБЕ́Т — гірський хребет Українських Карпат у Закарпатській області. Ін. назва — Вигорлат-Гутинський хребет. Повʼязаний з Вигорлат-Гутин. структурно-фаціал. зоною. Заг. довжина у межах України бл. 125 км, шир. 8–20 км. Долини річок Уж, Латориця (притоки Лаборця), Боржава й Ріка (притоки Тиси) роз­членовують В. х. на окремі масиви — Маковиця, Синяк, Великий Діл, Тупий та ін. Пере­січна вис. 600–1000 м, макс. — 1081 м (г. Бужора). Вершини пере­важно округлі, схили круті, важкодо­ступні, особливо у пн.-сх. частині. У центр. частинах масивів є кальдери. Поширені ерозійні, осипні та сельові процеси. Складається з вулканіч. порід, пере­важно андезитів, базальтів та їхніх туфів. З корис. копалин є поліметалеві руди, ртуть, буд. матеріали, мінерал. води та ін. До вис. 450 м вкритий пере­важно дубовими, дубово-грабовими та дубово-буковими лісами, вище — буковими. Перед­гірʼя В. х. на 75 % роз­орані, густо заселені. У межах В. х. — заказники заг.-держ. значе­н­ня Зачарована долина та Чорна гора, памʼятки природи, історії й культури Закарпа­т­тя.