Вусик Олексій Сергійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вусик Олексій Сергійович

ВУ́СИК Олексій Сергійович (12. 12. 1937, с. Говтва Козельщин. р-ну Полтав. обл.) – прозаїк-сатирик. Чл. НСПУ (1974). Обл. літ. премія ім. Д. Яворницького (2001). Закін. Київ. ун-т (1960). Відтоді працював кор., від 1967 – гол. ред. Дніпроп. обл. ком-ту з телебачення й радіомовлення; від 1983 – відп. секр. Дніпроп. орг-ції НСПУ. Автор нарису «Щастя Олександри Криушенко» (Дн., 1964), зб. гумору і сатири «На вус намотане» (Дн., 1967), «Між нами, хлопці, кажучи» (Дн., 1972), «Нокаут» (К., 1977), «Реальні нереальності» (Дн., 1984), повістей «Сьогодні або ніколи» (Дн., 1975), «Зустрінемось у саду» (Дн., 1986), роману «Не зів’януть безсмертники» (Дн., 1978), «Словника українських синонімів» (Дн., 2000). Памфлетні, гротескні, пародійні, побутові за жанром твори В. вирізняються вигадливістю, розкутістю думки.

Літ.: Чемерис В. Третє життя Олекси Вусика… // ЛУ. 1997, 25 груд.

А. М. Поповський

Стаття оновлена: 2006