В’юник Андрій Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
В’юник Андрій Олексійович

В’Ю́НИК Андрій Олексійович (13. 12. 1914, с. Білка, нині Тростянец. р-ну Сум. обл. – 10. 02. 2003, Київ) – мистецтвознавець, художник і колекціонер. Чл. НСХУ (1965). Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1953). Працював н. с. у Нац. музеї укр. мист-ва (Львів, до 1958). Від 1979 – худож. ред. естамп. цеху Київ. худож. комбінату НСПУ. Автор розділів у кн. «Історія українського мистецтва»: «Гравюра ХVI – першої половини XVII століття» (т. 2, 1967), «Графіка Східної України кінця XVIII – першої половини ХІХ ст.» (т. 4, 1969, кн. 1) та «Графіка Східної України другої половини ХІХ – поч. ХХ ст.» (т. 4, 1970, кн. 2); низки статей про екслібрис, зокрема «Книжкові знаки шевченкіани» // «Шевченківський словник», т. 1, 1978. Один із засн., заст. дир. з наук. роботи Держ. музею книги та книгодрукування України в Києві (1972–75). У Києві організував низку респ. виставок екслібриса, до яких випустив каталоги: «Український радянський екслібрис. 1918–1964» (1965), «Український радянський екслібрис. 1965–1967» (1971), альбом «Екслібриси українських художників» (1977), «Республіканська виставка екслібриса» (1998, співавт.). У мист. доробку – рисунки, офорти, літографії, ліногравюри, пейзажі. У колекції В. бл. 30 тис. екслібрисів. Усі зазначені книги опубл. у Києві.

Пр.: Графічна шевченкіана // Вітчизна. 1963. № 7–12; 1964. № 1–4; Осип Петрович Курилас. К., 1963; Український екслібрис. К., 1964; Стефанія Гебус-Баранецька. К., 1968; Олена Кульчицька. К., 1969; Українське народне весілля в творах українського, російського та польського образотворчого мистецтва ХVII – XIX ст. К., 1970 (співавт.); З української старовини: Альбом. К., 1991 (співавт.); Українська графіка ХІ – початку ХХ ст.: Альбом. К., 1994.

Літ.: Перевальський В. Андрій В’юник // Ант. 2000. № 4–6.

П. В. Нестеренко

Стаття оновлена: 2006