Гільдін Хаїм Мордухович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гільдін Хаїм Мордухович

ГІ́ЛЬДІН Хаїм Мордухович (1884, м. Нікополь, нині Дніпроп. обл. – 19. 08. 1943, м. Солікамськ Перм. обл., РФ) – письменник, громадсько-політичний діяч. Чл. СПУ (1934). Від 1896 працював на шевських фабриках Катеринослава (нині Дніпропетровськ), Херсона, Одеси. Був чл. Бунду (1904). Брав активну участь у рев. подіях 1905, за що заарешт. 1907 і ув’язн. Покарання відбував у в’язницях Сімферополя, Тули, Симбірська, де почав писати вірші та оповідання. Від 1910 – у Варшаві: працював на вироб-ві, був зав. відділу хроніки робітн. життя г. «» («Сьогодні», 1913–15). Від 1915 – в Одесі. 1917 обраний до Ради робітн. депутатів, президії виконкому; 1918–19 – голова ревкому та РНК м. Феодосія. Перебував на парт. роботі, зокрема займався справами нац. меншин, культурно-просвітн. роботою. У різні роки був співроб. євр. видань комуніст. спрямування: г. «» («Коморган», Київ), «» («Пролетарський голос», Одеса), «» («Правда», Москва), одес. ж. «» («Червоний світ», до 1932) та «» («Змагання», до 1936), а також чл. редколегії ж. «Проліт» (Харків). Перша кн. віршів «» («Звуки молота») вийшла 1922 у Москві. У доробку Г. – вірші та оповідання, зокрема мовою ідиш, в укр. і рос. перекладах. Окремі твори друкувалися в Америці, Арґентині, Канаді. Як представник пролетар. літ-ри, Г. із пафосом оспівував соціаліст. буд-во, індустріалізацію, але правдиво змальовував воєнні дії 1918–20 (ще 1929 розвіяв міф про інтернац. дух у 1-й Кінній армії С. Будьонного), саркастично висвітлював бюрократизм, вислужництво «обранців з партквитком у кишені», діяльність вождів. 1937 виключений із СПУ і КП. Після закриття євр. шкіл та г. «» («Правда») Г. намагався організувати звернення письменників з протестом до ЦК ВКП(б). Заарешт. у травні 1940, засланий до Усольтабору (м. Солікамськ, РФ), де й помер. Процес реабілітації тривав 1956– 70. Усі літ. архіви Г. знищені НКВС.

Тв.: проза – («На Дніпробуді: Нариси», Х., 1931); («Криниці», Х.; К., 1932); («Наступ: Оповідання», Х., 1934); («Канчук: Оповідання», К.; Х., 1939); («Крила», К., 1939); («У вольєрі», К., 1940); поезія – («Ленініана: Поема», К., 1926); («У нас в країні травень: Вірші», Х., 1932); («Прапори на багнетах», разом з І. Фефером, Х., 1932); («Вибрані твори», т. 1, «Вірші та поеми», 1908–1928, Х., 1932); укр. перекл. – Весілля; Збори; Кукурудза; Лихоманка; На нові рейки (усі – Б. м., 1930); Похорон: Оповідання. Х., 1930; Криниці: Оповідання. Х., 1930; На світанку: Оповідання. Х., 1934; На перевалі. К; Х., 1935.

Літ.: (« Лексикон нової єврейської літератури», т. 2, Нью-Йорк, 1960).

Л. Є. Дроб’язко, А. Г. Кержнер

Стаття оновлена: 2006