Гільченко Микола Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гільченко Микола Васильович

ГІ́ЛЬЧЕНКО Микола Васильович (20. 05 (01. 06). 1858, м. Лебедин Харків. губ., нині Сум. обл. – 17. 08. 1910, Варшава) – лікар. Д-р медицини (1890). Закін. Військ.-мед. академію в С.-Петербурзі (1883). Відтоді працював лікарем 20-ї артилер. бригади, 80-го піхот. Кабардин. полку (Краснодар. край, Росія); ординатором військ. шпиталів у м. Владикавказ (Пн. Осетія, Росія) та Москві; 1893–95 – секр. антропол. відділ. Т-ва шанувальників природознавства (Москва). Від 1895 мешкав у С.-Петербурзі, від 1902 – у Варшаві. Досліджував антропологію козаків.

Пр.: К казуистике огнестрельных повреждений // Мед. обозрение. 1886. № 26; Осетины. С.-Петербург, 1890; Антропологический тип малороссов. К., 1895; Кубанские казаки // Тр. антропол. отделения Моск. об-ва любителей естествознания. 1895. Т. 18, вып. 2; Вес головного мозга у различных племен, населяющих Россию. Москва, 1899; Медицинские и лечебные учреждения в Японии. Из отчета Главного военно-медицинского управления. С.-Петербург, 1901.

Літ.: Змеев Л. Русские врачи-писатели. С.-Петербург, 1888; Гильченко Николай Васильевич: Некролог // Рус. врач. 1910. № 36; Русская интеллигенция. Автобиографии и биобиблиографические документы в собрании С. А. Венгерова: Аннотированный указатель: В 2 т. Т. 1. Москва, 2001.

С. М. Булах, В. К. Чумаченко

Стаття оновлена: 2006