Гіляров Меркурій Сергійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гіляров Меркурій Сергійович

ГІЛЯ́РОВ Меркурій Сергійович (22. 02(06. 03). 1912, Київ – 02. 03. 1985, Москва) – зоолог. Син Сергія, онук Олексія Гілярових. Акад. АН СРСР (1974). Сталін. премія (1951), Держ. премії СРСР (1967, 1980). Золота медаль І. Мечникова (1978). Держ. нагороди СРСР. Закін. Київ. ун-т (1933). У 1934–44 – зав. відділу захисту рослин Всесоюз. ін-ту каучуконосів (Москва); 1944–85 – співроб. Ін-ту еволюц. морфології й екології АН СРСР (Москва, від 1955 – засн. і зав. лаб. ґрунт. зоології). Водночас 1949– 77 – проф. Моск. пед. ін-ту, 1977–85 – зав. каф. зоології та порівнял. анатомії безхребетних Моск. ун-ту. Розробляв заходи боротьби з ґрунт. шкідниками, вивчав роль тварин у ґрунтоутворенні, питання еволюції, заг. екології тощо. Створив нову галузь біології – ґрунт. зоологію. Був президентом Всесоюз. ентомолог. т-ва (від 1972), віце-президентом Міжнар. академії зоології (від 1960).

Пр.: Краткое руководство по борьбе с главнейшими вредителями кок-сагыза. Уфа, 1943; Особенности почвы как среды обитания и ее значение в эволюции насекомых. Москва; Ленинград, 1949; Зоологический метод диагностики почв. Москва, 1965; Закономерности приспособлений членистоногих к жизни на суше. Москва, 1970; Жан Анри Фабр – к 150-летию со дня рождения (1823–1915) // Энтомол. обозрение. 1974. Т. 53, вып. 1.

Літ.: Бызова Ю. Б., Стриганова Б. Р. К 60-летию М. С. Гилярова // Энтомол. обозрение. 1972. Т. 51, № 1; Іванов Ю. Гілярови – на всі часи. Історія одного роду // ДТ. 2005, 9 лип.

Н. В. Попович

Стаття оновлена: 2006