Гіляров Сергій Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гіляров Сергій Олексійович

ГІЛЯ́РОВ Сергій Олексійович (11(23). 01. 1887, Москва – 08. 02. 1946, Київ) – мистецтвознавець і музеєзнавець. Син Олексія, батько Меркурія Гілярових. Чл. САУ (1935), СХУ (1938). Закін. Ун-т св. Володимира у Києві (1912; викл. Г. Павлуцький). Працював у ньому асист. каф. історії мист-в (від 1915); викладав у київ. г-зіях (1915–23), Київ. археол. ін-ті (1918–24); у Київ. худож. ін-ті (1924–45): від 1938 – зав. каф. історії мист-в та арх-ри; у Київ. муз.-драм. ін-ті (1930–34); одночасно від 1919 – співроб., від 1923 – вчений секр., 1925–41 – заст. дир. з наук. частини, 1941– 45 – дир. Музею зх. мист-ва при АН УРСР; проф. каф. архіт. проектування Київ. ун-ту буд-ва та арх-ри. 1917 організував і очолив Т-во дослідників мист-в. Вивчав біографії й творчість діячів мист-ва, процеси становлення видат. митців минулого, їхні соц.-етичні та філос. погляди, а також ставлення художників до сучасного їм політ. устрою. У 1920–30-х рр. вів рішучу боротьбу проти вилучень худож. творів з Музею зх. мист-ва для їх реалізації за кордоном. Уперше заарешт. 1933 і звинувач. у шпигун. діяльності, звільн. за відсутністю доказів; удруге – 30 грудня 1945 за звинуваченням у співроб-ві з нацист. владою під час окупації Києва. Помер від запалення легень у лікарні Лук’янів. в’язниці.

Пр.: К вопросу о децентрализации художественных собраний // Куранты. 1918. № 3; Каталог збірок Музею мистецтв ВУАН. К., 1927; 1931; Новознайдений твір Кранаха в Музеї мистецтв Всеукраїнської академії наук. К., 1929; Архітектура Києва передвоєнної доби // Соціаліст. Київ. 1936. № 4; Рафаель. К., 1936; Леонардо да Вінчі: Альбом. К., 1937; Оноре Дем’є. К., 1937; Донателло. К., 1938; Гойя (Іспанський художник-портретист): Нарис життя і творчості. К., 1938; Ампір // АРУ. 1940. № 1; Музей западного искусства в Киеве // Искусство. 1940. № 1.

Літ.: Крутенко Н. Сергій Гіляров // ПУ. 1998. № 1; Професори Київського національного університету будівництва і архітектури. 1930–2001: Довід. К., 2001.

Н. Г. Крутенко

Стаття оновлена: 2006