Гіляровський Володимир Олексійович

ГІЛЯРО́ВСЬКИЙ Володимир Олексі­йович (крипт. — Вл. Г-ий; 26. 11(08. 12). 1855, маєток графа Олсуфʼєва Вологод. губ., Росія — 01. 10. 1935, Москва) — журналіст, письмен­ник, спортивний діяч. Козацького роду. Учасник рос.-турец. війни 1877–78. Навч. у Вологод. гімназії. 1871 втік з дому, мандрував 10 р. Був цирковим борцем, артистом. Від 1881 жив і працював у Москві. Був спів­роб. та актив. дописувачем у г. «Московский листок» (1882), «Рус­ские ведомости» (1883– 89), «Рос­сия» (1889–1902 — зав. моск. від­ділу), ж. «Рус­ское слово» (1901–13); видавав «Журналъ спорта» (від 1908). У публікаціях майстерно від­творював звичаї та побут Москви. Заснував і очолював Рос. атлет. товариство (від 1899), був ві­домий у товаристві під прі­звиськом «дядько Гіляй». Автор нарисів і оповідань про життя бідноти (кн. «Трущобные люди», 1887; «Негативы», 1900; «Были», 1909). Спогади про зна­йомства з ві­домими людьми від­творив у кн. «Москва и москвичи» (1926; 2004), «Мои скитания» (1928; 2003), «Друзья и встречи» (1934). Г. разом із Д. Яворницьким позував І. Рєпіну при написан­ні картини «Запорожці» (1891). Д. Яворницький залишив спогади про Г., де детально описав його характерну зовнішність. Скульптор М. Андреєв ліпив із Г. образ Тараса Бульби для барельєфа памʼятника М. Гоголю. Г. добре володів українською мовою. Для «Кобзаря» (1906, ред. І. Бєлоусов) пере­клав кілька поезій Т. Шевченка, зокрема «Ой три шляхи широкії». Брав активну участь у влаштуван­ні шевченків. вечорів, збиран­ні коштів на памʼятник поетові (1911). Написав спомини «На родине Гоголя: Из поездки по Украине» (1902), «Запорожская Сечь» (1925). Автор кн. «Казаки» (1914), «Год войны: Думы и песни» (1915), «Грозный год» (1916), посмертно ви­йшли «Москва газетная» (1960), «Сочинения» (т. 1–4, 1967; 1989). Усі за­знач. твори Г. опубл. у Москві.

Завантажити статтю