Гімалаї
ГІМАЛА́Ї — найвища гірська система земної кулі. Назва у перекладі з санскриту означає «оселя снігів». Площа бл. 594,4 км2. Лежить між Тибетським нагір’ям (на півночі) та Індо-Ґанґською рівниною (на півдні), на території Індії, Китаю, Непалу та Пакистану. До цієї системи входять 10 вершин висотою понад 8000 м: найвища вершина Землі Джомолунґма (Еверест, 8848), Канченджанґа (8586), Лхотзе (8516), Макалу (8463), Дхаулаґірі (8167), Чо-Ойю (8201), Манаслу (8163), Нанґа-Парбат (8125), Аннапурна (8091), Шиша-Панґма (8046).
Ця гірська система, з огляду на високу складність сходжень, є одним з найпривабливіших регіонів для альпіністів з усіх країн світу. У складі 1-ї радянської експедиції на Еверест 4 травня 1982 зійшли українські альпіністи С. Бершов та М. Туркевич. Також українські альпіністи підіймалися на «восьмитисячники» 1989 (Канченджанґа — С. Бершов, М. Туркевич, В. Пастух), 1990 (Еверест — М. Горбенко; Лхотзе — С. Бершов), 1991 (Манаслу — О. Макаров, І. Свергун, В. Пастух у складі 1-ї української експедиції під керівництвом В. Шумихіна).
Упродовж 1991–2004 для сходжень у Гімалаї проведено 11 українських експедицій, з них 3 національні: 1994, Дхаулаґірі, кер. І. Валеня; 1999, Еверест і 2001, Манаслу, кер. В. Симоненко. За цей час гімалайських вершин досягли 27 українських спортсменів, серед них 2 жінки — Т. Єна і Г. Чеканова. В. Терзиул зійшов на всі 10 «восьмитисячників» Г., С. Бершов — на 7, І. Свергун — на 4. Українські альпіністи брали участь у 4-х міжнародних експедиціях: 1992, Еверест; 1996, Аннапурна; 2000, Чо-Ойю; 2004, Макалу. Однак не всі сходження завершувалися вдало. 1993 на спуску з Канченджанґи загинули одесити Д. Ібрагім-заде, О. Пархоменко та А. Харалдін, пропали безвісти киянка Г. Чеканова (1994, Дхаулаґірі), одесит В. Терзиул (2004, Макалу). 9 травня 1999 український прапор на вершині Евересту встановили учасники експедиції В. Горбач, В. Копитко та В. Терзиул, під час спуску через раптове погіршення погодних умов В. Копитко пропав безвісти, а В. Горбач зазнав тяжких травм.