Гіперінфляція
ГІПЕРІНФЛЯ́ЦІЯ (від гіпер... та інфляція) — вид інфляції, який характеризується темпами зростання споживчих цін, що перевищують 50 % на місяць. Г. виникає внаслідок знач. переповнення грошовими знаками каналів грошового обігу і призводить до загального розбалансування економіки. Гроші стають малопридатними для виконання функції міри вартості, оскільки ця міра щомісячно змінюється наполовину й більше. Вони втрачають також функцію засобу нагромадження. Субʼєкти господарювання намагаються якнайшвидше позбутися грошей, які знецінюються, це пришвидшує їх обіг, що, у свою чергу, викликає підвищення цін.
Гіперінфляція спричиняє:
- втрату обʼєктивні орієнтири і мотивацію економічної діяльності;
- звуження можливостей обміну і реалізації продукції;
- бартеризацію економічних звʼязків;
- падіння виробництва і зростання безробіття;
- підвищення відсоткової ставки за кредитами;
- вимивання обігових коштів (оборотного капіталу);
- поширення вивозу капіталу;
- зростання попиту на тверду іноземну валюту, що призводить до падіння обмінного курсу національної валюти і подальшого підвищення цін;
- посилення соціальної диференціації суспільства;
- зростання невдоволення широких верств населення.
Гіперінфляційні процеси відбувалися в європейських країнах після 1-ї і 2-ї світових воєн, в країнах Латинської Америки — у 70–80-і рр., в Україні — у 1993, коли внаслідок лібералізації у 1992 цін в РФ, з якою Україна на той час мала спільну грошову одиницю, інфляція склала 10 256 %. Висока інфляція при значній частці цін, що встановлювалися централізовано, і нерівномірності підвищення цін у різних галузях економіки, поглиблювала структурні диспропорції. Непослідовність економічної політики, прийняття ВР України рішення про надання підприємствам фінансової і кредитної допомоги у розмірі бл. 7 млрд крб для покриття збитків і погашення взаємної заборгованості стали основними чинниками Г. Протягом 1993 інфляція у січні, червні, вересні, жовтні та грудні перевищувала 50 % (зокрема у грудні вона складала 90,8 %).
Г. стала важливим уроком для всього суспільства і продемонструвала необхідність зваженості у використанні грошей як інструменту вирішення економічних проблем. Антиінфляційні заходи, що базувались на жорсткій монетарній політиці у відповідному звʼязку з фінансовою і загальноекономічною політикою, зумовили поступове згасання інфляції і вихід її на прийнятні для перехідної економіки параметри. У 1994 індекс споживчих цін в Україні склав 501,0 %, у 1995 — 281,7 %, 1996 — 139,7 %, 1997 — 110,1 %. Починаючи від 2000, Україна вийшла на траєкторію економічного зростання, а індекс інфляції у 2001–04 коливався у межах 99,4–112,3 %.
Рекомендована література
Завантажити статтю
