Гіпокінезія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гіпокінезія

ГІПОКІНЕ́ЗІЯ (від гіпо... і грец. ηινησις – рух) – особливий стан організму, зумовлений недостатньою руховою активністю. Осн. етіол. фактор – зниження кількості природ. локомоцій, зусиль, амплітуди рухів (тривалий ліжковий режим, постійне використання автотранспорту, сидяча робота тощо). Внаслідок цього формується гіпокінетич. синдром, що має морфофункціон. і суб’єктивні прояви. Серед гол. ланок патогенезу – зменшення аферентної та еферентної імпульсацій і, як наслідок, астенізація ЦНС; розлад структур. і енергет. забезпечення функцій (переважання процесів катаболізму над анаболізмом); демінералізація кістк. тканини; зменшення навантаження на серц.-судинну систему тощо. В результаті знижуються функціон. активність органів і систем, тонус м’язів (тургор), витривалість та силові показники; порушуються діяльність регулятор. механізмів, що забезпечують взаємозв’язок органів і систем, та координація рухів; слабшає опір до несприятливих факторів. Суб’єктив. проявами є заг. нездужання, слабкість, порушення сну, болі в м’язах кінцівок, попереку, погіршення настрою, зниження ортостатич. стійкості, фіз. та розумової працездатності та ін. Клін. прояви полягають у послабленні сили серц. скорочень унаслідок зменшення веноз. притоку в передсердя; зниженні хвилин. об’єму, маси міокарда і його енергет. потенціалу, об’єму циркулюючої крові з причини її застою в депо і капілярах, тонусу артеріал. та веноз. судин, кров’яного тиску; погіршенні постачання тканин киснем та зменшенні інтенсивності обмін. процесів (порушення в балансі білків, жирів, вуглеводів, води і солей), життєвої ємності легень, легеневої вентиляції та інтенсивності газообміну. Внаслідок тривалої Г. в організмі розвивається гіподинамія – сукупність негатив. функціон. змін, що полягають у зменшенні м’язових зусиль на утримання пози, переміщення тіла в просторі та на фіз. працю. Єдиним засобом профілактики та лікування гіпокінетич. синдрому є рац. рухова активність, що відповідає індивід. функціон. можливостям організму людини.

Літ.: Карупу В. Я., Ференц А. И. Влияние гипокинезии на ультра- и гистоструктуру миокарда // Возраст и физ. культура. К., 1974; Косицкий Г. И. Цивилизация в сердце. Москва, 1977; Коваленко Е. А., Гуровский Н. И. Гипокинезия. Москва, 1980.

Г. Л. Апанасенко

Стаття оновлена: 2006