Гіпотеза

ГІПО́ТЕЗА (від гіпо... і теза) — наукове припуще­н­ня, за допомогою якого прагнуть щось пояснити; твердже­н­ня, істин­ність якого неочевидна, але є віра в його істин­ність та впевненість, що об­ґрунтува­н­ня істин­ності можливе. Г. — спроба дати від­повідь на запита­н­ня, щоб не­зро­зуміле стало зро­зумілим («Чому вимерли динозаври?» — «Замерзли у звʼязку з глобальним похоло­да­н­ням»). Г. — спосіб виріше­н­ня про­блеми, своєрід. місток між ві­домим (зро­зумілим) і неві­домим (не­зро­зумілим). Очевидність Г. — парадокс, викликаний бажа­н­ням зро­зуміле вважати істин­ним; у Г. завжди припускається об­ґрунтованість поясне­н­ня. Як довільне припуще­н­ня Г. подібна до пояснювальної фантазії, з тією різницею, що в істин­ність Г. вірять, а фантазії — ні. Вчені висувають Г., які можуть стати наук. теоріями, а письмен­ники фантазують, створюючи ір­реальність, яка все ж може стати мрією вченого, винахідника (Ж. Верн та Т. Едісон). Г. можна порівнювати з про­гнозом, але Г. універсальніша, оскільки претендує не лише на перед­баче­н­ня майбутнього, але й на поясне­н­ня суті нинішнього («Все складається з атомів») і на рекон­струкцію минулого («Людина походить від мавпи»). Ствердже­н­ня залишається Г. доти, доки не буде встановлено його істин­ність (верифікація) чи хибність (фальсифікація). Роз­роблено екс­перим. та логічні процедури аналізу Г., від­повід­но до яких за­пропоновано критерії науковості Г.: можливість верифікації, фальсифікації та несуперечності («Зло від диявола» — ненаук. Г., а «Всесвіт нескінчен­ний» — наукова). Г. слід виражати мовою наук. теорії для інтеграції у дедуктив. контекст, щоб зʼявилася можливість її дослідже­н­ня засобами теорії. Роз­роблено логіко-матем. методи оцінки ймовірності істин­ності Г. по від­ношен­ню до фактів та ін. гіпотез, які її стверджують чи заперечують (ймовірнісна логіка). У традиц. логіці роз­глядалися гіпотетичні судже­н­ня та силогізми. У сучас. логіці Г. проти­ставляється аксіомі; будуються формал. обчисле­н­ня, в яких враховуються міркува­н­ня з аксіомами та довіл. припуще­н­нями.

Г. у право­знавстві — складова юрид. норми, що містить вказівки на характеристики реал. умов за­стосува­н­ня норми. Най­ближче до заг. змісту Г. є версія — припуще­н­ня про об­ставини здійсне­н­ня злочину. У заг.-наук. діяльності версії від­повід­ає робоча Г., яка роз­глядається як елемент плану наук. дослідж. і засіб висуне­н­ня глобальної. Г. Процес створе­н­ня Г. як результат складної аналіт.-синтет. діяльності, залежної від психіч. та вольових якостей особистості, ви­вчає евристика. Ці дослідже­н­ня дають можливість моделювати творчі процеси на компʼютері, використовувати ці моделі у технол. процесах.

А. Т. Ішмуратов

Завантажити статтю