ГІПС (від грец. γύψος — крейда, вапно) — мінерал класу сульфатів. Синоніми: камінь гі­псовий, камінь дзеркальний, лід дівочий, монмартит, троянда піщана, троянда пустелі, селеніт, шпат гі­псовий. Ca[SO4] • 2H2O. Сингонія моноклін­на. Колір без­барвний, білий, сірий; домішки забарвляють Г. у жовтий, коричневий, червоний, чорний та голубий від­тінки. Блиск скляний, жирний, перламутровий, шовковистий. Про­зорий і напів­про­зорий. Колір риски білий. Твердість 1,5–2. Мʼякий нееластичний, але гнучкий. Щільність 2,32. Спайність досконала по (010). Форма виділе­н­ня: тонко- і товстотаблитчасті, голчасті кри­стали; двійники зроще­н­ня мають ви­гляд хвоста ластівки; масивні від крупно- до дрібнозернистих, щільні, листуваті та волокнисті маси. Волокниста різновидність з шовковистим — атлас. шпат, тонкозерниста масивна різновидність — алебастр. Під плавил. трубкою втрачає воду і сплавляється в білу емаль. Роз­чин­ний у воді та соляній кислоті. Супутні мінерали: галіт, ангідрит, арагоніт, доломіт, кальцит, пірит, кварц і сірка. В осадових товщах прошарки та шари разом з вапняками, глинистими сланцями, глинами, в товщах евапоритів. Роз­по­всюджений у вулканіч. областях, у рудних родовищах як жильний мінерал. Родовища Г. є у РФ (Урал, Поволжя), Україні (Донбас, Придністровʼя). Г. використовують у буд-ві, як вироб. камінь, у цемент. промисловості, для виготовле­н­ня фарб, для гі­псува­н­ня ґрунтів. Випалений Г. за­стосовують у хірургії та як матеріал для ліпних робіт у мистецтві.